Розвиток мовленнєвої культури як чинник духовного виховання дитини дошкільного віку

                                                                Як нема без зірок небозводу,

                                                                як блакиті без сонця нема,

                                                                так і мови нема без народу,

                                                                і народу без мови нема…

Володимир Забаштанський

Формування мовленнєвої культури на засадах духовності відбувається засобами:

-        засвоєння форм та формул мовленнєвого етикету;

-     художньо-мовленнєвої діяльності, яка передбачає мовленнєвий розвиток дитини через усну народну творчість та театралізовано-ігрову діяльність;

-        сюжетно-рольових ігор, дидактичних ігор та вправ;

-        тренінгів;

-        розв’язання проблемних ситуацій, завдань і запитань.

Засвоєння форм та формул мовленнєвого етикету передбачає насамперед формування культури мовлення, що включає точне дотримання законів мовлення, урізноманітнення та збагачення словника рідної мови як джерела духовності, чітко побудовану фразу, правильну літературну вимову. Культура мовлення включає в себе і манеру говорити. Діти мають засвоїти правила: говорити тоді, коли це необхідно і лише про те, що вони знають, розмовляти привітним тоном. Дитина повинна усвідомити, що вміння красиво, правильно, ввічливо говорити необхідні для налагодження гарних стосунків з дорослими та однолітками, а спокійний доброзичливий тон ніколи не призводять до конфліктів.

У контексті духовного виховання художньо-мовленнєва діяльність передбачає мовленнєвий розвиток дитини через усну народну творчість, театралізовано - ігрову діяльність.

Важливе значення для збагачення духовного світу малят має ознайомлення з різними жанрами фольклору. Саме усна народна поетична творчість є джерелом народної мудрості, високої моральності та благородства, духовного становлення особистості. Фольклорні тексти: казки, пісні, забавлянки, загадки, заклички, колискові, лічилки доступні дітям дошкільного віку за змістом і формою. За їх змістом малята дізнаються про культуру і побут, народні звичаї і традиції, відчувають красу рідного слова і рідної мови, збагачуються духовно. На заняттях з дошкільнятами доцільно використовувати потішки, забавлянки, заклички, скоромовки, лічилки та інші жанри фольклору. Старшим дошкільникам доцільно давати для вивчення скоромовки. Після вивчення тексту можна запропонувати проказати їх, змінюючи силу голосу (пошепки, тихо, голосно), темп мовлення (швидко, посередньо, повільно). Такі вправи дають можливість формувати у дітей вміння володіти голосом, регулювати його силу і темп, вправляти артикуляційний апарат, удосконалювати вимову звуків. Усе це є доброю основою для вироблення гарної дикції та інтонаційної виразності мовлення.

Вивчаючи з дітьми прислів'я та приказки, необхідно пам'ятати, що вони різняться за тематикою. Тому доцільно вивчати з дошкільниками прислів'я, приказки та образні порівняння про працю, чесність, правдивість, хвалькуватість та ін.; необхідно добиватися, щоб діти не лише знали, але й вміли застосовувати на практиці здобуті знання. Потрібно завжди продумувати, якими образними висловами, порівняннями збагатиться дитяче мовлення.

Діалоги, що їх часто зустрічаємо в народних іграх, збагачують лексику дошкільнят , сприяють інтонаційній виразності мови дітей. Розігрування діалогів спонукає дітей до творчого спілкування, стимулює переживати яскраві емоційні почуття, наближає до театрального мистецтва - привнесення духовного світла в існування людини.

Отже, виховання мовленнєвої культури розглянутими вище засобами, формами, методами є однією із складових формування духовної культури особистості дитини.