Поради батькам

У 5-7 років вже добре грають у сімейні ролі. Об’єднання в гри відбувається в 2-3 роки, групи для гри формуються по 2-3 людини.

Теми дитячих ігор різноманітні. Головне в них – наслідування ролі дорослих. Казки, мультфільми сприяють виникненню нових ролей: принц і принцеса, король і королева, Людина – павук та ін..

Для дітей старшого віку характерні колективні ігри. У цьому віці в колективних іграх може бути присутнім елемент агресії (бійки, боротьба). Це приносить дітям задоволення. Буває, що в іграх дівчатка міряються силою з хлопчиками.

У 6-7 років дитина із задоволенням грає із пластиліном, цей м’який матеріал – засіб його самовираження.

Спостерігаючи за іграми дітей, можна багато чого дізнатися про його життя, тому що всі свої почуття, переживання він переносить на іграшки. Через ігри можна дізнатися про взаємини в родині. Через спостереження за грою можна дізнатися про інтереси та схильності дитини, тим самим можна допомогти визначити його майбутню професію.

Пам’ятайте, що у вас з’явився не просто малюк, а хлопчик  або дівчинка і кожен з них потребує індивідуального підходу.

Ніколи не порівнюйте різностатевих дітей і тим більше не ставте одних за прикладом іншим.

Не перестарайтеся, виховуючи дитину, дайте їй право вибору, час подумати самим.

Якщо ви намагаєтесь щось пояснити хлопчикові, не забувайте не тільки розповідати, а ще й показувати.

Намагаючись насварити за щось дівчинку, спочатку пояснить їй, у чому вона не права, а висловлювати все і одразу не поспішайте.

Лаючи хлопчика, коротко і ясно викладіть, що конкретно Вас не влаштовує, інакше через деякий час він просто перестане Вас слухати.

Хлопчики і дівчатка втомлюються по-різному:дівчатка виснажуються емоційно, а хлопчики інтелектуально, тому лаяти їх однаково в такій ситуації безглуздо.

Вчиться терпінню, в тому числі і у свого малюка.

Постарайтеся пояснити дитині, що помилятися іноді навіть потрібно.

Постарайтеся зрозуміти, що дитина теж особистість і те, що він буде схожим на Вас не обов’язково.

Допоможіть дітям знайте розгадку самостійно, а не підносите її «на блюдечку», щоб заощадити час і сили, дітям подобається сам процес, результат для них поки на другому місці.

Любов батьків в першу чергу проявляється через турботу і довіру. Турбота-це готовність завжди прийти дитині на допомогу, зацікавленість в його добробуті, інтерес до його особистості, прагнення зробити його щасливим, співчуття до його болю. Дбати – значить, цікавитися і перейматися життям малюка.

Довіряти – значить, вірити, що дитина зробить краще, на що здатний, навіть, якщо на перший погляд здається, ніби це не так. Довіряти – значить давати малюкові свободу та простір робити все самостійно.

Незалежно від віку, хлопчикам потрібно більше довіри, а дівчаткам – турботи. Хлопчик задоволений собою, якщо може діяти самостійно. Домагаючись чогось без сторонній допомоги, він набуває впевненості в собі і почуття власної гідності.

Якщо дівчинці дають занадто багато свободи, їй може здатися, що її ображають, відштовхують, не люблять. Хлопчик же нерідко просто розквітає від такого ставлення, оскільки відчуває, що батьки визнають його самостійність і вірять в його здатність піклуватися про себе самостійно і робити все правильно.

Приходячи в цей світ, хлопчики і дівчатка схильні в рівній мірі довіряти оточуючим і піклуватися про них. Коли малюки зустрічають зневагу до своїх потреб і бажань, або відчувають біль від того, що ці потреби  і бажання не задоволені, реакція хлопчиків зазвичай полягає в тому, що вони менше піклуються про оточуючих, а реакція дівчаток в тому, що вони починають менше довіряти. Завдання батьків – дати дівчинці більше турботи, розуміння і поваги, щоб вона могла довіряти оточуючим. А по відношенню до хлопчиків необхідно проявити більше довіри, прийняття і схвалення, щоб спонукати його дбати про оточуючих.

Для того, щоб хлопчик більше дбав про оточуючих, його дії необхідно мотивувати  успіхом і заохоченням. Потрібно ясно давати йому знати, що він здатний радувати своїх батьків і радує їх. Якщо хлопчик бачить, що навколишні цінують те, що він робить, в ньому прокидається спонукання робити ще більше. Немає більш сильного стимулу, ніж успіх.

Не звинувачуйте дитину в невмінні, а допомагайте знайти шляхи вирішення проблеми.

Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншим. Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте зрозуміти причину його утруднень.

Пам’ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

З дівчатками треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба робити. Разом з тим дівчаток треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань.

Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначних приводів. Лаяти їх за це не тільки марно, але й аморально.