«Діти повинні жити у світі краси, гри,

казки, музики, малюнку, фантазії, творчості»

В.Сухомлинський

Сьогодні проблема розвитку творчих здібностей дітей перебуває у центрі уваги багатьох дослідників і педагогів – «дошкільників». Адже одним із завдань дошкільної освіти є формування дитячої творчості. Проаналізувавши попередню діяльність, яка стосується організації роботи з художньо-естетичного розвитку, я дійшла висновку, що потрібно змінити свій підхід до цієї проблеми. Ставлячи за мету виховання творчої, компетентної особистості та користуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, я вирішила надати основну увагу саме художньо-естетичному розвитку дитини, який полягає насамперед у тому, щоб розвивати індивідуальні потенційні можливості кожної дитини, формувати її здібності. Але як зробити кожне заняття з дитиною цікавим і захоплюючим, просто і ненав'язливо розповісти їй про найголовніше – про красу і розмаїття цього світу, як цікаво можна жити в ньому? Як навчити дитину всьому, що стане їй у нагоді в цьому складному сучасному житті? Як виховати і розвинути основні її здібності: чути, бачити, відчувати, розуміти, фантазувати і вигадувати?

Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти?

Серед безлічі засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку важливе місце посідає театр. Цей особливий синтетичний вид мистецтва органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, музику, живопис і літературу. Він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язаних з:

· художньою освітою та вихованням дітей;

· формуванням естетичного смаку;

· моральним вихованням;

· розвитком комунікативних якостей особистості;

· вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

· створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Головне - театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.

За твердженням К.С.Станіславського, театр - це найкращий засіб для спілкування людей, для розуміння їх сокровенних почуттів. Це диво, здатне розвивати в дитині творчі задатки, стимулювати розвиток психічних процесів, удосконалювати тілесну пластичність, формувати творчу активність; сприяти скороченню духовної прірви між дорослими і дітьми. Тому театралізована діяльність – унікальний засіб збагачення також і художньо-мовленнєвого досвіду дітей, розвитку зв’язного мовлення, оскільки вона дає можливість для одночасного розв’язання різних мовленнєвих завдань. Вона є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей.

Саме у театралізованій діяльності реалізується потреба дитини:

· у самовираженні:

· спілкуванні;

· пізнанні себе через відтворення різних образів.

Саме тому для реалізації завдань з художньо-мовленнєвого розвитку я використала театралізовану діяльність, яка користується у дітей незмінною популярністю та суттєво впливає на всебічний розвиток. Адже для дітей показ різних видів театрів: пальчикового, настільного, тіньового, лялькового, театру іграшок та театру на фланелеграфі перетворюється на справжнє свято, вони почуваються самостійними, впевненими у собі, емоційно розкутими. Театралізована діяльність допомагає розвитку гарного, образного, літературного мовлення, що є запорукою успішного навчання в школі.

У будь-якому віці в казках можна відкрити щось сокровенне і хвилююче. Слухаючи їх в дитинстві, людина несвідомо накопичує цілий «банк життєвих ситуацій», тому дуже важливо, щоб усвідомлення «казкових уроків» починалося з раннього віку, з відповіді на питання: «Чому нас вчить казка?».

В душі кожної дитини криється бажання вільної театралізованої гри, в якій вона відтворює знайомі літературні сюжети. Саме це активізує її мислення, тренує пам'ять і образне сприйняття, розвиває уяву і фантазію, удосконалює мову. А переоцінити роль рідної мови, яка допомагає людям, насамперед дітям, свідомо сприймати навколишній світ і є засобом спілкування - неможливо. С.Я.Рубінштейн писав: «Чим виразніше мовлення, тим більше воно мовлення, а не тільки мова, тому що чим виразніше мовлення, тим більше в ньому виступає той, хто говорить: його обличчя, він сам». Використання дітьми різноманітних засобів виразності мовлення - найважливіша умова своєчасного інтелектуального, мовного, літературного і художнього розвитку.

Виразна мова включає в себе вербальні (інтонація, лексика і синтаксис) і невербальні (міміка, жести, поза) засоби.

Для розвитку виразного мовлення необхідно створення умов, у яких кожна дитина могла б передати свої емоції, почуття, бажання і погляди, як у звичайній розмові, так і публічно, не соромлячись слухачів. Величезну допомогу в цьому надають заняття з театралізованої діяльності; це гра, де і пожити і порадіти може кожна дитина. Виховні можливості театралізованої діяльності величезні: її тематика не обмежена і може задовольнити інтереси і бажання дитини. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті - через образи, фарби, звуки, музику, вміло поставлені запитання спонукають думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення, її інтонаційний лад, поліпшується діалогічна мова, її граматичний лад.

Театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей. Театралізовані заняття розвивають емоційну сферу дитини, примушують її співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються. «У процесі співчуття, - як зазначав психолог і педагог, академік Б. М.Теплов, - створюються певні відносини і моральні оцінки, які мають незрівнянно більшу примусову силу, ніж оцінки, що просто повідомляються і засвоюються». Таким чином, театралізована діяльність - найважливіший засіб розвитку у дітей емпатії, тобто здатності розпізнавати емоційний стан людини по міміці, жестам, інтонації, уміння ставити себе на його місце в різних ситуаціях, знаходити адекватні способи сприяння. «Щоб веселитися чужими веселощами і співчувати чужому горю, потрібно вміти за допомогою уяви перенестися в становище іншої людини, подумки стати на її місце», - стверджував

Б.М.Теплов. Театралізована діяльність дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність, сміливість та ін.).

Театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати проблемні ситуації опосередковано від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість. Таким чином, театралізовані заняття допомагають всебічно розвивати дитину.

Тому саме театралізована діяльність дозволяє вирішувати багато педагогічних завдань, що стосуються формування виразності мовлення дитини, інтелектуального та художньо-естетичного виховання. Вона - невичерпне джерело розвитку почуттів, переживань і емоційних відкриттів, спосіб прилучення до духовного багатства. В результаті дитина пізнає світ розумом і серцем, висловлюючи своє ставлення до добра і зла; пізнає радість, пов'язану з подоланням труднощів спілкування, непевності в собі. У нашому світі, насиченому інформацією і стресами, душа просить казки - дива, відчуття безтурботного дитинства.

Вивчивши сучасну методичну літературу, я вибрала матеріал для впровадження його у практику своєї групи, а також дійшла висновку, що, використовуючи даний матеріал, можна підвищити інтерес до театрально- ігрової діяльності, розширити уявлення дітей про навколишню дійсність, удосконалити вміння зв'язно та виразно переказувати казки.

На першому етапі роботи на початку навчального року мною була проведена констатуюча діагностика дітей моєї групи для виявлення творчої активності, цікавості, ініціативи, швидкості обмірковування завдання та виконання його без допомоги дорослого, емоційності, виразності мови.

Проаналізувавши результати констатуючої діагностики, я зробила висновок, що діти моєї групи проявляють низький інтерес до театралізованої діяльності, слабо володіють виразністю мови, здатністю розуміти емоційний стан іншої людини та висловлювати своє, вмінням вживатися у створюваний образ та використовувати міміку, жести, рухи.

Тому переді мною постали наступні цілі та завдання:

* Розвивати стійкий інтерес до театральної ігрової діяльності.

* Удосконалювати виконавські вміння дітей у створенні художнього образу, використовуючи ігрові імпровізації.

* Розширювати уявлення дітей про оточуючу дійсність.

* Закріплювати уявлення дітей про різні види лялькових театрів.

* Збагачувати та активізувати словник дітей.

* Вдосконалювати інтонаційну виразність мови.

* Розвивати діалогічну та монологічну мову.

* Вдосконалювати вміння зв'язно та виразно переказувати казки.

* Розвивати пам'ять, мислення, мовлення, уяву, увагу.

* Вчити дітей правильно оцінювати свої та чужі вчинки.

* Виховувати бажання грати театральними ляльками.

* Розвивати вміння використовувати ігрові імпровізації в самостійній діяльності.

Шляхи і методи роботи добирала свої, найбільш прийнятні для конкретної дитини, її здібностей, нахилів, потреб, інтересів. Плануючи ігрову діяльність дітей намагалася враховувати емоційний, психологічний стан кожної дитини, її унікальність та індивідуальність.

Під час оволодіння дітьми нових знань та навичок були використані такі прийоми та методи: наочні (перегляд лялькових вистав та бесіди за їх змістом, показ різних видів театрів), словесні (бесіди, розповіді, читання художніх творів), практично-ігрові (пальчикові ігри, ігри-драматизації, артикуляційна гімнастика, ігри-перетворення, вправи на розвиток дитячої пластики). Поставивши перед собою мету та завдання, вибравши методи і прийоми навчання, я зайнялася підбором матеріалу, пошуками різних педагогічних технологій, підготовкою наочного і демонстраційного матеріалу, виготовленням різних видів театрів. Я була впевнена, що епізодична діяльність не може дати позитивного результату. Для досягнення бажаного було необхідно зробити роботу з художньо-естетичного розвитку дітей регулярною, використовуючи різні форми роботи.

Разом з батьками ми виготовили театральний куточок. Оскільки предметно-розвиваюче середовище повинно забезпечувати право вибору та свободу кожної дитини на театралізацію улюбленого твору, у куточку були розміщені різні види лялькового театру - пальчиковий, ляльок, би-ба-бо, театр рукавички, а також маски, реквізит, декорації. Крім того, періодично оновлювала матеріал, орієнтуючись на інтереси різних дітей. Це створило умови для індивідуального спілкування з кожною дитиною. Оскільки розвиток допитливості та дослідницького інтересу побудовано на створенні спектра можливостей для моделювання, пошуку та експериментування, в зоні театралізованої діяльності я розмістила природний матеріал, тканину, костюми для рядження.

Театралізовані заняття виконують одночасно пізнавальну, виховну та розвиваючу функції. Тому через їх зміст, форму та методи я прагнула до досягнення трьох основних цілей:

- розвитку мовлення та навичок театрально-виконавської діяльності;

- створенню атмосфери творчості;

- соціально-емоційному розвитку дітей.

Працюючи у різних вікових групах, я користувалася різними методами, для досягнення поставленої мети.

У віці 2-3 років малята жваво цікавляться іграми з лялькою, їх вражають невеликі сюжети, показані вихователем, вони із задоволенням висловлюють свої емоції в рухових образах-імпровізаціях під музику. На основі перших вражень від художньої гри згодом розвиваються здібності дітей. Спочатку ми розглядали ляльку, потім просили її станцювати, і малята із задоволенням виконували за лялькою ритмічні рухи під музику. Показуючи міні-п’єски в настільному театрі, на фланеліграфі, у техніці би-ба-бо, за допомогою окремих іграшок та ляльок я намагалася передавати палітру переживань через інтонацію, а по можливості і крізь зовнішні дії героя. З метою усунення внутрішньої скутості малят я проводила спеціальні етюди, вправи на розвиток емоцій.

У середньому віці у дітей поглиблюється інтерес до театралізованих ігор. Діти починають поєднувати у ролі рух і текст, рух і слово, розвивати почуття партнерства, використовувати пантоміму двох - чотирьох дійових осіб. Театрально-ігровий досвід дітей розширюється за рахунок освоєння гри-драматизації. У роботі з дітьми я використовувала:

- багатоперсонажні ігри - драматизації за текстами двох – трьохчасткових казок про тварин («Гуси-лебеді»);

- гри - драматизації за розповідями на задану тему " Праця дорослих";

- постановка спектаклю за твором.

Змістовну основу становлять ігрові етюди репродуктивного і імпровізованого характеру («Відгадай, хто?»).

В старшому віці діти продовжують удосконалювати свої виконавчі вміння, в них розвивається почуття партнерства. Дуже цікавими та корисними виявилися прогулянки зі спостереженнями за поведінкою людей та тварин, їх інтонації, руху. Для розвитку уяви я використовувала таке завдання як: «Уяви собі…». Створюючи обстановку свободи та розкутості, я намагалася спонукати дітей фантазувати, видозмінювати, комбінувати, складати, імпровізувати з урахуванням вже наявного досвіду. В роботі також використовувала мімічні і пантомімічні етюди і етюди на запам'ятовування фізичних дій. Діти активно брали участь у вигадуванні оформлення казок, відображенні в образотворчій діяльності. У драматизації діти проявлялися дуже емоційно і безпосередньо, процес драматизації захоплював дітей набагато більше, ніж результат.

У нашому садочку проходили вистави різних театрів, які приїздили на гастролі у наше місто. Діти з великою цікавістю спостерігали за дійством, яке відбувалося на сцені, будь то лялькова вистава чи театр дорослих акторів. Дітям було дуже цікаво побачити казку у виконанні справжніх акторів театру. А ще цікавіше було спілкування дітей з акторами, які розповідали про театр, про роботу акторів та всіх працівників театру. Діти задавали дуже цікаві питання, а дорослі давали поради, ділилися акторською майстерністю.

Після перегляду ми вели з дітьми жваві бесіди, в яких вони ділилися своїми враженнями від побаченого. Зміст побачених вистав був взятий за основу таких вправ як «Перероби казку», «Придумай нових героїв», «Як би ти вчинив на місці героя». Герої цих вистав ставали темою для малюнків малюків. Така робота сприяла справжньому інтересу дітей до театралізованої діяльності.

Театралізація – це такий вид діяльності, який може виступати як самостійно (розваги, драматизації, різні види театрів), так і бути елементом спеціально організованої діяльності та використовуватися в повсякденному житті. Прикладом цього можуть служити проведені мною відкриті заходи у різних вікових групах. Під час них діти за допомогою різних видів театралізованої діяльності, самі того не помічаючи, виконували всі поставлені програмові завдання.

Цікавим експериментом у поєднанні різних видів театру була музична казкова вистава для дітей старшого дошкільного віку «Іменини у Кози Мокрини». В ній були використані такі виду театрів як ляльковий, тіньовий, театр іграшок, драматизація. Цей захоплюючий мікс був цікавим не тільки глядачам казки, але й маленьким акторам, які приймали в ньому участь.

Звичайно, робота з дітьми стає більш ефективною та продуктивною за допомогою активної участі батьків. Для них я проводила консультації, індивідуальні бесіди з окресленої проблеми, давала поради, оновлювала матеріал у батьківському куточку, намагаючись підібрати цікаві та доступні за змістом ігри, завдання, вправи, які б вони могли самостійно використовувати вдома, запрошувала на відкриті заходи. Ознайомившись з моєю роботою, батьки зацікавились нею. Вони активно допомагали у створенні костюмів та атрибутів, підборі літературного матеріалу. Наші творчі будні так захопили батьків, що викликали в них бажання створювати власні сімейні свята. Все це мене надихнуло на спільне створення цікавих сценаріїв сімейних свят.

В.А.Сухомлинський любив повторювати: «Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна скоїти поганого». Завдання театру, мистецтва вкласти таку скрипку в душу дитини і допомогти заграти їй на ній.

Любов до театру стає яскравим спогадом дитинства, відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками і педагогами у незвичайному чарівному світі. І поки наші діти малі, важко сказати, ким вони стануть, - інженерами чи художниками, математиками чи поетами, але важливо, щоб кожен, у якій би галузі він не працював, міг розуміти, любити і творити прекрасне.

Ігрові рухи

Виразне читання

Міміка

Постановка вистав

Розповіді казок

ДИТИНА

Знайомство з

основами лялькового театру

та ляльководіння

Свята, розваги

Імпровізація

Роль костюмів,

декорацій, предметного оточення

Ігри-драматизації

Виразність рухів

Інтонація, характер,

ляльки

Робота над моторикою руки

та її рухів на ширмі

Ігрові рухи

Самостійна

театралізована

діяльність

Пошук

виразних засобів

Знайомство з

основами

акторської майстерності

Знайомство з

основами

драматизації

Артикуляційні вправи

Вправи для язика

«Лопатка». Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу, тримати 10—15 с.

«Чашечка». Рот широко розкрити, широкий язик підняти догори, потягти до верхніх зубів, але не торкатися їх, тримати 10—15 с.

«Голочка». Рот відкрити, язик висунути далеко вперед, напружити його, зробити вузьким, утримувати 10—15 с.

«Трубочка». Висунути широкий язик, бічні краї язика загнути догори. Дмухнути в трубочку, що склалася. Виконувати у повільному темпі 5-6 разів.

Гімнастика для губ

«Усмішка, трубочка, п'ятачок». По черзі виконувати названі вправи.

«Трубочка». Витягнути вперед складені докупи губи і виконувати ними рухи праворуч-ліворуч, угору-вниз.

«Покажемо наші зубки». Підтягнути вгору верхню губу — показати верхні зуби; опустити вниз нижню губу — показати нижні зуби. Зуби при цьому щільно стиснути.

«Оскал». Губи розтягнути у різні боки, щільно притиснути до щік, відкрити обидва ряди зубів, погарчати, наслідуючи собаку.

Голосові вправи

Вправи на розвиток сили голосу

«Драбинка». Проспівувати голосні звуки, склади за малюнком драбинки. На першому щаблі — тихо, на другому — голосніше тощо.

«Розкажи віршик». Діти розказують вірш. Голосно, помірно, тихо, пошепки.

«Крокуємо по поверхах». Діти тримають праву руку перед собою долонею вниз і тихо промовляють: «Перший поверх», піднімають руку трішечки вище і промовляють голосніше: «Другий поверх» і так аж до десятого поверху. Треба весь час підвищувати силу голосу.

«Луна». Вихователь промовляє слова з різною силою голосу, діти повторюють їх із такою самою силою.

Вправи на розвиток темпоритму голосу

«Розкажи вірш». Декламування вірша помірно; швидко; повільно; із поступовим збільшенням швидкості; із поступовим зменшенням швидкості.

«Добери до вірша темп голосу».

- На городі цап, цап,

Капусточку хап, хап,

Ніжками туп-туп,

Капусточку хруп-хруп.

- А тут зайчик скік-скік,

Вушками тріп-тріп,

Ніжками туп-туп,

Капусточку хруп-хруп.

- Бум-бум барабан,

Чути тут, чути там.

- Спить ведмедик у теплі,

Бачить сни він чарівні:

І ромашки, і малину,

І погожу теплу днину.

- Ми веселі жабки,

В нас зелені лапки.

Ква-ква, ква-ква-ква!

Де поділася трава?

- Котик прокидається,

Лапкою вмивається.

Миє котик ротик,

Спинку і животик.

- Йшла лисичка через ліс,

Ось і лапки, ось і хвіст.

Ти, лисичко, зупинись

І довкола подивись.

- Мій дзвінкий,

Веселий м'яч,

Ти куди

Помчав навскач?

Голубий, зелений,

Стій!

Не догнать тебе,

Прудкий!

Вправи на розвиток тембру голосу

«Скажи як...» («Привітайся як...»)

Вихователь говорить фразу, а діти повторюють із різним тембром голосу як: зайчик; лисичка; ведмедик; змія; дідусь; маленька дитинка тощо

«Розкажи віршик як: зайчик; лисичка; вовк; змія; баба Яга; старенький дідусь; маленька дитинка; жабка-скрекотушка.

Інтонаційні вправи

«Розкажи віршик ніби тобі...» (за «Абеткою настроїв»): весело; сумно; сердито; байдуже; хитро; злякано; здивовано; плачучи.

«Визнач настрій героя». Вихователь читає будь-який твір, а діти добирають настрій до кожного персонажа і промовляють слова персонажів із різним настроєм.

Вправи на вироблення правильної дикції

Приспівування голосних та приголосних звуків (під будь-яку мелодію).

Вимова фраз із різним положенням язика: із витягнутим за зуби язиком; із втягнутим язиком. Вимова фраз із різним положенням губ: верхня губа виступає вперед; нижня губа виступає вперед.

Вправи на вміння робити логічний наголос та логічні паузи

«Знайди в реченні головне слово». Вихователь пропонує дитині послухати будь-яке речення і просить дитину знайти в ньому головне слово і вимовити речення таким чином, щоб виділити голосом головне слово.

«Зроби головним різні слова». Вихователь пропонує дитині речення, наприклад: «Мама купила іграшку» Виділяючи різні слова: мама купила іграшку; мама купила іграшку; мама купила іграшку.

«Знайди головні слова у віршах і виділи їх».

Я мишка маленька,

В мене шубка сіренька,

В мене хвостик, як шило,

Не сиджу я без діла.

А я вовк, зубами клац,

Збудувати хотів палац.

Та нагрянула зима,

А хатинки ще нема.

А я жабка: ква-ква-ква!

Рукавичка ось нова.

Буде де мені жити,

Де голівку прихилити.

А я заєць, куций хвіст,

Приморозив уже ніс.

Наступає вже зима,

А хатиноньки нема.

Я лисичка, я сестричка,

Не сиджу без діла:

Я гусяток пасла,

Полювати ходила.

Я ведмідь клишоногий,

Дуже мерзнуть лапи-ноги.

Наступає вже зима,

А хатинки нема.

Вправи на розвиток мовлення

«Похід у магазин». Вихователь посилає дитину до «магазину» і пропонує придбати всі необхідні «покупки», які він назве. Дитина добирає зі значної кількості предметів або картинок ті, що назвав вихователь, повертається з «магазину» і розповідає, що вона купила. Вправа розвиває пам'ять і сприяє активізації словника.

«Який за величиною». Вихователь пропонує дітям зображення трьох різних за величиною предметів (квітка, дерево, будинок) і пропонує назвати їх величину (маленький, великий, найбільший). Потім діти відповідають на запитання:

- Який предмет вищий за будинок?

- Який предмет більший за квітку?

«Доручення». Вихователь добирає 15 різних предметів. Потім пропонує дітям дібрати іграшки, овочі, фрукти, посуд тощо. Після цього пропонує дібрати металеві, скляні, дерев'яні, пластмасові-, тверді, м'які, легкі, важкі предмети, однокольорові тощо. Вправа сприяє розвитку словника, мислення, умінню класифікувати та систематизувати.

ІМЕНИНИ У КОЗИ МОКРИНИ

Музична вистава

Старший дошкільний вік

Мета. Розвивати творчі здібності дітей за допомогою різних видів театру (театру акторів, лялькового театру би-ба-бо, театру іграшок, тіньового театру), пам'ять, активний словник дітей, вміння передавати характери героїв п’єси емоційно, рухами, інтонаційно.

Виховувати артистичність, креативність, вміння працювати спільно, підтримуючи та допомагаючи один одному; любов до театру. Викликати бажання брати участь в масових заходах.

Обладнання та декорації. Будиночок; ширма; ширма тіньового театру з фігурками; іграшки би-ба-бо (вовк, сорока); стіл, святково прикрашений скатертиною, вазою з квітами, чайним сервізом та самоваром.

Атрибути для героїв казки. Хлібина на тарілці, грибок, подарунок, жбанок з медом, коралі, яйце, букет квітів, паперові квіти для таночку.

Дійові особи. Коза Мокрина, Цап Мартин , Вовк, Зайчиха, Зайченя, Ведмідь,

Білочка, Сорока, Курочка, Півник, Сонячний промінець.

Вихователь. Діти, розкажіть, будь ласка, що таке театр? (Це дивовижне місце, де ми можемо переміститись у світ казки. Це приміщення де показують вистави.)

- Ой, дивіться, а ось і афіша. Тут написано що у театрі незабаром має розпочатися вистава. Я вас запрошую переглянути цю виставу. Ви згодні? (Так.)

- А чи знаєте ви, як треба себе поводити в театрі? (Тихенько, спокійно. Під час вистави не можна розмовляти, щоб не заважати іншим глядачам та акторам.)

- Молодці. А що треба зробити, щоб потрапити на виставу? ( Щоб потрапити до театру, треба купити квиток на виставу, а продає його касир у касі театру.)

- А навіщо квитки до театру? (Там вказано ціну, час коли розпочнеться вистава, а також ряд і місце глядача в залі.)

- Давайте підійдемо до касира та придбаємо квитки.

Купують квитки.

Вихователь. А що ж нам робити далі? (Пройти до залу, там на вході стоїть контролер, він перевірить наші квитки.)

- Йдемо скоріш. А що це контролер нам роздав? (Це програма. В ній написано про те, яку виставу ми будемо дивитися, з якими героями зустрінемось під час вистави, а також, які актори будуть виконувати ролі.)

Дзвенить дзвоник.

Вихователь. Ой, вже перший дзвоник пролунав. А хто знає, навіщо в театрі дається три дзвоника? (Щоб глядачі встигли розсістися на місцях до початку вистави. Після третього дзвінка гасне світло в залі і починається вистава.)

Вихователь. Прошу проходити до залу. Уважно подивіться в свої квитки - який там вказано ряд та номер крісла, щоб правильно зайняти своє місце.

Звучить другий дзвоник. Діти розсаджуються на місця.

Звучить третій дзвоник.

Відкриваються завіси, виходять актори, розпочинається вистава.

Цап Мартин поливає на городі капусту. З хати виходить коза Мокрина.

Коза Мокрина. Це ж сьогодні в мене свято

Прийдуть гості, їх багато:

Дятел, сойка та лелека,

Любий дядечко здалека,

Цілий виводок зайчат

І п’ятірко білченят,

Три ворони, дві сороки...

Іменини – то морока!

Із - за тину визирає цап Мартин.

Цап Мартин. Ме-е-е!

Тетерук і тетеручка,

Ще й зозуля - добра штучка,

Джміль, косуля, чорна ґава,

Сойка, мов барвиста пава....

Цап Мартин виходить із-за тину.

Тож берімось до роботи,

Ох турботи, ну й турботи!

Цап Мартин і коза Мокрина виносять з хати стіл, накривають його скатертиною.

Коза Мокрина. Доки гості всі зберуться,

Побіжу і приберуся!

Коза Мокрина і цап Мартин швидко прямують до хати. З’являється вовк (іграшка на ширмі).

Вовк. 3 голоду звело живіт, а тут козами пахтить.

Обіцяю я усім, що козу Мокрину з’їм!

Вовк іде геть. З’являється Зайчиха із зайченям (іграшковим) і співає.

Зайчиха. Як тут гарно, як чудово

Сяє двір, немов обнова,

Так прибрала все Мокрина,

Славні будуть іменини.

Зайченя (радісно). Я, маленьке Зайченятко,

Стрибаю, як мама й татко.

Дуже весело мені, у такі чудові дні!

Зайчиха. Ми тебе вітаємо, щастя, радості бажаємо!

Вручають подарунки. Сідають на місця.

Звучить музика, виходять ведмідь та білочка.

Ведмідь. Іменини - дивовижа!

Меду я приніс на з’їжу.

Будемо всі ласувати,

Іменинницю вітати!

Вручає козі бочку з медом.

Білочка. А я, білочка маленька,

З лісу я прийшла швиденько.

По галявині стриб, стриб.

І знайшла великий гриб!

Дарує Мокрині грибок.

Коза Мокрина. Дякую, друзі!

Звучить музика «Летить Сорока-білобока».

На ширмі з’являється сорока, летить і співає.

Сорока. Принесла я до млина добрий клуночок зерна

І для нашої Мокрини я спекла пухку хлібину.

Сорока дарує козі хлібину.

Звучить музика, співаючи «Ку-ку-рі-ку» виходить Півник разом з ним Курочка.

Курочка. Для сусідоньки Мокрини

Я яєчко знесла,

І в дарунок принесла.

Дарує яйце.

Півник (одягнувши коралі).

- З іменинами вітаєм,

Щастя - радості бажаєм!

Коза Мокрина. Любі гості, славні, милі!

Я сюди вас запросила,

Щоб могли ви поспівати,

весело потанцювати.

Звучить музика. Всі стають у коло, Мокрина - в центрі, співають пісню.

Пісня «День народження» (сучасна обробка).

Гості розходяться по галявині, збирають квіти, а коза Мокрина танцює.

По закінченні музики гості підходять до іменинниці і вручають квіти.

Коза Мокрина. Любі гості, веселіться, а я приготую каву. Цапе, включи телевізор, там передача поздоровлень іде.

Показ тіньового театру.

Буратіно, Чебурашка, П’ятачок, Слон, Колобок

вітають Козу Мокрину.

- Вітаємо Мокрину щиро!

Бажаємо добра і миру!

Світанків сонячних, привітних,

І днів прекрасних, теплих, світлих.

А щастя стільки - скільки хочеш!

Здоров’я вдосталь і удачу,

Та здійснення бажань в придачу!

Коза в цей час накриває на стіл.

Вовк. Всі її поздоровляють,

І нічого не чекають.

А я хочу Мокрину з’їсти!

Підкрадається, хапає козу Мокрину й тягне її в сторону.

Коза. Ме-ме-ме!

Гості захоплено дивляться телевізор, нічого не помічають.

Вбігає Сонячний промінець, ведучи за собою Мокрину.

Промінець (співає).

- Я веселий і сміливий промінець,

Я заброду подолав і злу кінець.

Припалив йому я ніс, ха-ха-ха!

Сів на спину і на хвіст, ха-ха-ха!

Добре Вовка налякав!

Коза Мокрина. Ой, Промінчику хоробрий,

Вдячна я тобі, що добрий.

Злого вовка ти прогнав

І мене порятував.

Вовк. Я тебе вже не лякаю,

З Днем народження вітаю!

Дарує козі подарунок.

Коза Мокрина. Дякую, Вовчику!

А зараз прошу всіх святкувати!

Таночок «Сонячний віночок»

ПОДОРОЖ У КАЗКУ

Інтегроване заняття з пріоритетом мовленнєвих завдань

Молодший дошкільний вік

Програмовий зміст. Удосконалювати вміння дітей розпізнавати казки, називати головних героїв; знання правил дорожнього руху; вміння оперувати знайомими цифрами, розрізняти та називати геометричні фігури; доцільно вживати ввічливі слова. Розвивати активний словник дітей, логічне мислення, пам’ять, дрібну моторику м’язів рук. Виховувати дбайливе ставлення до тварин, бажання допомагати тим, хто потрапив в біду, інтерес до занять, любов до казок.

Матеріал. Ширма, іграшки: лисичка, вовчик, зайчик, ведмедик, Червона Шапочка, Буратіно, світлофор; ТЗН; великий аркуш паперу для колективної аплікації, серветки, клей, пензлі, фігурки звіряток; ялинки штучні.

Попередня робота. Систематичне проведення занять з математики, розвитку мовлення, художньої літератури, ознайомлення з навколишнім, художньої діяльності (малювання, аплікації). Проведення дидактичних ігор на знання казок, відгадування загадок; ігри – драматизації.

Вихователь показує дітям книжку з казками.

- Діти, погляньте, яка у мене гарна книжка. У ній живе багато різних казок. Мабуть, кожна людина іноді мріє хоча б на мить опинитися в чарівній казці, зустрітися з улюбленим героєм, допомогти комусь у біді чи просто побачити чудеса. А чи хотіли б ви потрапити указку? (Так, хотіли б.)

- Але туди можна потрапити тільки за допомогою чар. А для цього нам потрібен чарівник. (Виходить чарівник.)

Чарівник. Добрий день, діти! Я – чарівник! Почув, що ви хочете потрапити у казку. Я вам вкажу дорогу до Країни казок. Але і ви допоможіть мені, будь ласка!

Вихователь. А що трапилось?

Чарівник. В моєму чарівному лісі живе багато різних тваринок. Вони дуже дружні і поважають один одного. А ще всі вони люблять зиму, сніг та разом весело розважатися. А ви любите зиму, малята? (Так, любимо!)

Чарівник. А що можна робити взимку, як розважатися? (Кататися на лижах, санчатах, ковзанах, грати в сніжки.) Ось і звірята, які живуть в моєму чарівному лісі теж гралися, каталися на лижах та ковзанах, але раптом налетіла страшна завірюха і розкидала всіх звірят по різних казках. Допоможіть, будь ласка їм всім знову зібратися разом. А щоб ви не заблукали, я вам дам чарівний сніжок. (Передає вихователю чарівний сніжок.)

Вихователь. Дякуємо тобі, Чарівнику! (Чарівник зникає.) Нам треба поспішати за сніжком. Тож, вирушаємо в путь! (Звукозапис супровідної музики.)

- Ой, погляньте, малята, тут крижаний будиночок, а в ньому лисичка. Щоб її визволити, нам треба розплутати казки. Діти, назвіть, будь ласка казки, які ви знаєте. («Ріпка», «Колобок», «Котик і півник», «Колосок» і т.д.)

На ширмі з’являються герої казок.

Дидактично – ігрове завдання «Плутанина».

· Бігла мишка, хвостиком зачепила, колобок упав і покотився. (Яєчко.)

· Схопив ведмідь півника і поніс його, а півник кричить: «Мій, котику, мій братику, несе мене ведмідь за темні ліси, за високі гори». (Лисичка.)

· Якось лисичка підмітала двір і знайшла колосок. (Півник.)

· Стала кішка Мурка кликати на допомогу їжачка: «Ходи, їжачку, не лежи, ріпку витягнути допоможи!» (Мишка.)

Вихователь. Ось ми з вами визволили лисичку. Подивіться, наш чарівний сніжок поспішає далі! (Діти разом з вихователем пересуваються до наступної зони.)

- Що це там за дівчинка стоїть біля дороги? Ви її впізнали? (Так, це Червона Шапочка.) Так, це вона і здається мені, що вона кудись поспішає.

- А як ви вважаєте, куди вона прямує? (Провідати свою бабусю.) Вірно. Стежка до бабусиного будиночка лежала через ліс, от вона й заблукала. Вийшла Червона Шапочка на дорогу і не знає тепер, як їй правильно перейти вулицю. Давайте їй допоможемо і навчимо правил.

- Де їздить транспорт? (По дорозі.)

- Де ходять пішоходи? (По тротуару.)

- В якому місці можна переходити вулицю? (Через пішохідний перехід.)

- А якщо немає пішохідного переходу? (За допомогою сигналів світлофора.)

- Скільки кольорів має світлофор? (Три.)

Дидактична гра «Світлофор».

(Діти на відповідний колір світлофора виконують рухи.)

- Діти, Червона Шапочка дякує нам за допомогу. Погляньте, ось у нас вже скільки іграшок? (Дві іграшки.).

- Наш чарівний сніжок прямує далі! Поспішаємо за ним! Ой, погляньте, які незвичайні звірята виглядають з-під ялинки! Хто це? (Зайчики.) Вірно. А на які геометричні фігури схожі тулуб, лапки, вушка звіряток? (Діти називають геометричні фігури.)

- Але вони чомусь сумні. Виявляється, що вони загубили свої будиночки. Це не біда, вірно? Ми спробуємо їм допомогти. (Відповіді дітей.)

- Матуся – зайчиха пришила їм ґудзики, кількість яких відповідає номерам їх будинків. Розставте, будь ласка їх в будиночки. (Діти виконують завдання.)

- Як же зраділи зайчики! А ось і третя іграшка знайшлася – зайчик! Прямуємо далі за нашим сніжком ?!

Вихователь. Нас тут хтось зустрічає!

(На ширмі з’являється Буратіно.)

Буратіно. Діти, послухайте віршик, який я знаю:

Сію дитині в серденько ласку.

Сійся, родися ніжне, будь ласка,

Вдячне спасибі, вибач тремтливе.

Слово у серці як зернятко в ниві.

Доброго ранку, світлої днини!

Щедро даруй ти людям, дитино!

Буратіно. Але я не розумію, про що він.

Вихователь. Малята, назвіть, які чарівні слова ми почули у віршику. («Будь ласка», «Спасибі», «Вибач», «Доброго ранку».) Давайте допоможемо Буратіно їх запам’ятати і використовувати щодня. Як ще можна назвати ці слова? (Ввічливі.) Наприклад, якщо ми хочемо до когось звернутись, то говоримо: «Будь ласка, подайте мені ляльку». Спробуйте, попросіть у Буратіно його іграшки. («Будь ласка, Буратіно, дай мені книжку!)

Діти по черзі звертаються с проханням до Буратіно.

- Що ж, настав час трішечки відпочити.

Фізкультхвилинка

Завітала знов зима.

(Діти піднімають руки вгору і кистями роблять «ліхтарики».)

На дерева та будинки.

(Плавно опускають руки, виконуючи м’які рухи кистями.)

Падають сніжинки

Біленькі пушинки.

Землю побілили

(Плавно хитають руками перед собою з боку в бік.)

Поле, ліс укрили.

Замели стежинки,

(Кружляють навколо себе, сідають.)

Пухнасті сніжинки.

- Ось і відпочили. Подивіться, ще одну іграшку дає нам Буратіно. Це – ведмедик. Ми з вами зібрали всіх звірят. Але вони чомусь сумні, невеселі. Вони хочуть повернутися в свій чарівний ліс. Давайте разом виготовимо чарівну картину із зображенням лісу й подаруємо її звірятам.

Діти проходять за столи, роблять картину зимового лісу, дарують її звірятам.

- Ми з вами виконали прохання Чарівника, виручили з біди всіх звіряток, побували в багатьох казках. А чи сподобалась вам наша подорож?

(Діти діляться своїми враженнями.)

ДО ВЕДМЕДІВ НА ГОСТИНУ

Заняття – подорож

Ранній вік

Програмовий зміст. Удосконалювати вміння дітей відповідати на запитання вихователя, правильно називати предмети гігієнічного призначення; чітко вимовляти слова, на запитання відповідати зв’язними реченнями. Розвивати пам’ять, спостережливість, мовлення увагу. Виховувати культуру поведінки, повагу до інших.

Матеріал. Площинний паперовий театр з фігурками дідуся, бабусі, Марійки; лялька-рукавичка дівчинка Марійка, сервірований іграшковим посудом столик; театр іграшок – «Три ведмеді»; дидактична гра «Прикрась рушничок» (кольорові геометричні фігури), кошик, гребінці червоного, жовтого та зеленого кольорів; кошик з яблуками.

Діти з вихователем заходять до групи і зупиняються біля площинного паперового театру.

Вихователь. Малята, сьогодні ми з вами пригадаємо нашу улюблену казку «Три ведмеді». Ви мені допоможете? (Так.) Жили-були… хто? (Дід та Баба.)

Вихователь виставляє фігурки Діда і Баби.

- І була у них…хто? (Онука Марійка.)

Виставляє фігурку онучки.

Вихователь. Зібрались якось діти в ліс… По що вони зібрались? (По гриби та ягоди.)

- І Марійку з собою покликали. Пішла дівчинка до Дідуся з Бабусею проситися. Як вона просилася? (Будь ласка, відпустіть мене!)

- Що відповіли старенькі онучці? (Іди, але від подружок не відставай, а то заблукаєш.)

- Прийшли діти в ліс, почали збирати гриби та ягоди. Ось дівчинка кущик за кущик, деревце за деревце і заблукала. Ходила – ходила лісом поки не натрапила на будиночок. Хто жив в тому будиночку? (Три ведмеді.)

- Давайте пригадаємо, як їх звали? (Михайло Іванович, Анастасія Петрівна, Мишутка.)

Стук в двері.

Вихователь. Хтось до нас прийшов!

(Вихователь виходить і повертається з лялькою – рукавичкою на руці.)

- Хто це до нас прийшов? (Марійка.)

- Треба привітатися з Марійкою! (Добрий ранок, Марійка!)

Марійка. Добрий ранок, малята!

Вихователь. Подивіться, яка Марійка гарна ! Що це в неї? (Вказує на ручки. Діти відповідають.)

- А у вас є ручки? Покажіть. (Показують.)

- А це що в дівчинки? (Очі.)

- А навіщо вони потрібні? (Щоб дивитися.)

- Покажіть, де у вас очі? (Показують.)

- А оце що? (Носик.)

- А у вас де? (Показують.)

- А він вам навіщо ? (Дихати і нюхати.)

- А чім Марійка нам посміхається ? (Ротиком.)

- У вас є ротик ? (Показують.)

- Навіщо він потрібен ? (Щоб дихати, розмовляти.)

Марійка (вихователь імітує голос). Які ви молодці! Я до вас прийшла. Бо почула, що ви про мене казку розповідаєте. Малята, хочу вам сказати, що ведмеді зовсім не злі, я з ними подружилася і ходжу до них в гості! А давайте разом до них підемо!

Вихователь. Підемо до ведмедів в гості? (Так, підемо!Діти разом з вихователем рухаються імітованим лісом.)

Вихователь. Давайте привітаємось з ведмедиками! (Добрий ранок !)

Ведмеді. Добрий ранок, діти!

Марійка. Ой ви снідати сіли! І я з вами буду!

Вихователь. Марійка, а ти руки мила перед тим як за стіл сідати?

Марійка. Ні. Я не вмію.

Вихователь. Діти, ви вмієте руки мити? (Так.)

- Давайте Марійку навчимо ! (Добре, навчимо.)

- Що треба зробити спочатку? (Закотити рукава.)

- А потім? (Намочити руки водою і намилити милом, а потім мити.)

- Покажіть, як ми миємо руки ? (Імітують.)

Марійка. Навіщо мило? (Воно змиває бруд і вбиває мікроби.)

Вихователь. А потім, що потрібно помити? (Обличчя. Діти показують послідовність виконання процесу вмивання та те, як слід користуватися рушничком.)

- Мої любі малята, давайте разом для Марійки прикрасимо рушничок і подаруємо їй.

Дидактична гра «Прикрась рушничок».

Вихователь. Подивіться, в нас є такий рушничок. Якого він кольору? (Білий.) Скільки в нас рушничків? (Один.)

- А ось прикраси. Скільки прикрас ? (Багато.)

- Візьміть кожен по одній прикрасі.

Індивідуальні запитання: - Яка в тебе геометрична фігура? Якого кольору?

Вихователь. Давайте дівчата прикрасять своїми фігурами рушничок, адже хлопчики вже знають, що дівчаток треба пропускати вперед! А тепер хлопчики.

Марійка. Ой, який гарний рушничок вийшов!

Вихователь. Марійка, а щоб ти краще запам‘ятала, як правильно вмиватися ми тобі розповімо забавлянку про водичку:

- Водичко, водичко, умий моє личко

Щоб очки блистіли,

Щоб щічки рум’яніли,

Щоб сміявся роток,

Щоб кусався зубок!

- Діточки, щоб зубки були міцними і здоровими за ними потрібно доглядати? (Діти показують процес чищення зубів.) Давайте разом розповімо Марійці наш улюблений віршик.

- Зайченята, глянуть любо

Об морквинки чистять зуби!

І тому в них зуби цілі,

Гострі-гострі, білі-білі!

- Діти, а ви чим чистите зубки? (Зубною щіткою та пастою.)

Марійка. Дякую вам! Ви навчили мене бути охайною. Я побігла мити руки і вмиватися! А ще обіцяю завжди буди чистою, охайною. (Марійка йде.)

Вихователь (звертається до ведмедиків). А вам, ведмедики, щоб ви завжди були охайними і на згадку про нашу зустріч ми принесли подарунок.

- Діти, що це ми принесли ведмедикам? (Гребінці.)

- Давайте розповімо, навіщо вони потрібні. (Щоб розчісувати волосся.)

- Навіщо його потрібно розчісувати ? (Щоб бути гарними.) Давайте пригадаємо про це віршик:

Волосся чорняве, волосся русяве

Волосся пряме і кучеряве

Довге, коротке, але усім

Подобається воно чепурним!

- Ви, ведмедики, будете розчісувати свою шубку і завжди будете чепурними.

- Діти, а ведмедики різні чи однакові? (Різні.)

- Тому і гребінці ми приготували для них різні. Який гребінець ми віддамо Мишутці? (Маленький.)

- Чому ? (Тому, що Мишутка маленький.)

- А Михайло Іванович який? (Великий.)

- І гребінець ми йому подаруємо великий.

- А оце який гребінець в нас залишився? (Менший.)

- І віддамо ми його кому? ( Анастасії Петрівні.)

- Ведмедики, ми багато казок про вас читали і навіть навчилися ходити як ви.

- Діти, покажіть будь ласка.(Імітують рухи ведмедів.)

Ведмеді. Дякуємо вам, діти, за те, що приходили в гості і за подарунки. Ми теж хочемо вас пригостити.

Дарують дітям кошик з яблуками.

Вихователь. Давайте подякуємо. (Дякуємо.)

- А нам вже час повертатися до групи. ( «Повертаються» до садочка.)

Вихователь. Діти, де ми з вами були ? (Ходили в гості, вчили Марійку охайності та чистоті.)

- Молодці! Чистими і охайними бути дуже важливо. І про чистоту ми теж знаємо гарного віршика:

- Ми дітки маленькі

Ми всі чепурненькі.

Всі миємо ручки

І ніжки і личка.

Чистенькими бути,

То є наша звичка!

ВИТІВКИ ЧАКЛУНА

Інтегроване заняття з пріоритетом логіко-математичних

та мовленнєвих завдань

Старший дошкільний вік

Програмовий зміст. Закріпити вміння добирати прикметники до іменників та навпаки, називати слова-антоніми. Закріпити знання дітей про голосні та приголосні звуки та вміння правильно використовувати артикуляційний апарат при звуковимові, удосконалювати вміння робити звуковий аналіз слова. Закріплювати знання дітьми цифр в межах десяти, вміння визначати суміжні числа, між ними більше та менше число, вміння вирішувати логічні завдання, орієнтуватися у днях тижня та розрізняти їх. Розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, за допомогою міміки вміння виражати емоційний стан людини. Виховувати бажання допомагати, інтерес до занять.

Матеріал. Картинки з зображенням сонця, кулі, торта, дерев, кущів, грибів та ягід, цифри, літери, каси для звукового аналізу слова, аудиоапаратура.

- Діти, я знаю, що ви всі любите різні цікаві історії та пригоди. Отже, слухайте ще одну:

«Не любив чаклун людей, бо вони все знають.

І предмети всі навколо якось називають.

Вирішив усі знання в них він відібрати:

«Лише я один на світі усе буду знати!»

Люди вранці, розплющили очі, зрозуміли,

Що хтось їм наврочив.

Не можуть ці люди нічого впізнати

Хочеться людям плакати, кричати.

Хто це і що це – великий секрет,

Загубив свою назву кожен предмет.

Дружно давайте ти, він і я

Повернемо предметам назву і ім’я.»

- Навколо нас існують багато предметів. Тож назвіть їх ,будь ласка. (Книги, іграшки, меблі.)

- Гляньте-но! Скільки слів ви назвали! Це були слова, які називали предмети, слова-назви. А ще існують слова, які розповідають про предмет, тобто про те, який він. Я зараз буду називати ознаки предметів, а ви відгадайте, про що іде мова.

· Тепле, яскраве, лагідне, кругле. (Сонце.)

· Легка, повітряна, кольорова, гумова. (Куля.)

· Смачний, солодкий, кремовий, апетитний. (Торт.)

- А зараз я буду показувати вам предмети, а ви будете називати його ознаки. (Вихователь показує дітям овочі і фрукти, діти називають їх ознаки.)

- Ще існують слова, які позначають дії предмета, тобто розповідають, що робить предмет. Розгляньте малюнки і назвіть слова дії. (Вихователь показує одній дитині картинку, вона дивиться й імітує дії, які побачила на картинці, а інші діти відгадують.) Які ви молодці! Подивіться, не тільки всі предмети переплутав чаклун, а ще і в природі безлад навів. Все переплуталось: і дерева, і кущі, і гриби, і ягоди. Треба все це розібрати і поставити на місця. (Діти виконують поставлене завдання.)

- Дуже добре, а для того, щоб все стало на свої місця остаточно, вам треба підібрати слова протилежного значення. (Гарячий, чорний, сухий, вгору, далеко, добрий, старий, колючий, легкий, день, вправо, високо, веселий, широкий, чистий, початок, товстий, великий.)

- Ви, молодці, але чаклун не хоче повертати все назад. Давайте ми з вами покажемо, який зараз чаклун. (Діти показують обличчям, мімікою: злість, сум, роздратованість.)

- А тепер покажіть, яким би ви хотіли бачити чаклуна. (Діти показують радість, посмішку.)

- А чаклун не угавав, він всі цифри заховав. Діточки, допоможіть, усі цифри ви знайдіть. А тепер тихенько сідайте, допоможемо знайти всі цифри. (На столах у дітей карточки з перемішаними літерами та цифрами.) Вам потрібно серед усіх знаків знайти цифри та обвести їх.

Чаклун сердитий не сидить

І не лежить тим паче.

Ось він для вас приготував

Складні такі задачі.

· Злий чаклун по лісу йшов,

На обід гриби знайшов

Під березою один,

Двоє під дубочком.

· Скільки буде в чаклуна в кошику грибочків?

Шість веселих ведмежат

За матусею біжать

Та один малюк втомився

На дорозі залишився.

Швидко відповідь знайдіть:

Скільки їх тепер біжить?

·Настала довгоочікувана зима.

Спочатку зацвіла одна яблуня,

А потім три сливи.

Скільки дерев зацвіло?

- Які ви молодці! А ще чаклун переплутав всі цифри і вони загубили своїх «сусідів». Допоможіть їм встати на свої місця. (Дидактична гра «Назви сусіда числа».) Ви дуже добре справилися із завданням.

Фізкультхвилинка

Раз! Два! Час вставати. Будемо відпочивати.

Три! Чотири! Присідаймо, швидко втому проганяймо.

П’ять! Шість! Засміялись, кілька раз понахилялись.

Сім! Вісім! Час настав повернутися до справ.

Дев’ять! Десять! Посміхніться і на дошку подивіться!

- Поки ми з вами відпочивали, прийшов лист. Хочете дізнатися, що в ньому? (Так.) Тут загадка. Ось, послухайте.

Семеро діток батечко мав,

Всіх їх голубив, всіх доглядав.

Перший синок працювати почав,

Другий його естафету прийняв.

Третьою стала до праці сестра.

Батько радіє: росте дітвора.

Ось і четвертого руки робочі,

П’ята і шоста до праці охочі.

Сьома ж нічого робити не хоче.

- Як ви гадаєте, про кого це загадка? (Це дні тижня.)

- Скільки їх всього? (Сім.)

- Назвіть їх, будь ласка, по черзі. (Понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя.)

- З якого дня починається тиждень? (З понеділка.) Вірно, промовте, будь ласка, слово «понеділок». На який звук починається це слово? (На звук «П».)

- Вірно, а який це звук, голосний чи приголосний? (Приголосний. При вимовлянні цього звука заважають губи.)

- А на який звук закінчується це слово? (На звук «К».) Він голосний чи приголосний? (Приголосний. При його вимовлянні заважає тверде піднебіння.)

- Молодці! А на який звук закінчується слово «середа»? (На звук «А». Він голосний, тому, що при його вимовлянні нічого не заважає, його можна співати.)

- Нагадайте, будь ласка, чим позначається голосний звук? (Кружечком.) А приголосний звук чим позначається? (Однією рисочкою.)

Звучить аудіо запис голосу чаклуна.

«Ви мене перемогли, справилися з усіма завданнями, подолали всі перешкоди. Я визнаю свою поразку, а за те, що ви були розумні, сміливі, добрі, дружні, ви отримаєте подарунок, а я обіцяю, що більше не буду заважати людям. Прощавайте!»

Використані джерела

1. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посібник/наук.ред. О.Л.Кононко. – К.: Ред. ж-лу «Дошкільне виховання», 2003.

2. Артемова В. «Театрализованые игры дошкольников» - Москва, «Просвещение», 1991 г.

3. Грицюк Л.А., Каратаєва М.І. « Театралізована діяльність дітей дошкільного віку». Збірник. 1998 р.

4. Ушакова У.С. «Розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку». К.: «Вища школа», 1993 р.

5. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» /Наук. кер. О.Л.Кононко. – К.: ТОВ «МЦФЕР-Україна», 2014 р.

6. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»/ О.І. Білан, Л.М.Возна та ін. - Тернопіль: Мандрівець, 2012 р.

7. «Фантазії вихователя» / ігри-драматизації; театралізована діяльність / Газета «Дитячий садок», 2004 р. - № 35-36.

8. «Запрошуємо на виставу»//Газета «Розкажіть онуку», 2003 р. - № 21.

9. «Чарівна сила мистецтва»/театр. діяльність/ Газета «Дитячий садок», 2003 р. - № 47.

10. «Класифікація видів театралізованої діяльності»/ Газета «Дитячий садок» 2003 р. - № 47.

11. Акулов О. «Театрализованные игры»//Журнал «Дошкольное воспитание», 2005 г. - № 4.

12. «Театралізована діяльність дошкільників: програма та методика»// Газета «Дитячий садок», 2005 р. - № 38.

13. «Театр и театрализованые игры в детском саду»// Журнал «Дошкольное воспитание», 2005 г. - № 1.

14. Організація ігрової діяльності дітей дошкільного віку. Авт-упор. Бурова А.П. - Тернопіль: Мандрівець, 2010 р.

15. Казкотерапія в роботі з дошкільниками. Авт-упор. Шик Л.А. - Х.: Вид. група «Основа», 2010 р.

16. Г.Заренок «Вистави для малят» - Тернопіль: Мандрівець, 2011 р.

17. Л.В.Яковенко «Театралізовані казки» - Х.: Вид. «Ранок», 2015 р.

Висновки

В кінці кожного навчального року проводила контрольну діагностику. Результати виявилися наступними:

Показники	Низький рівень		Середній рівень		Високий рівень
Показники	Початок року	Кінець року	Початок року	Кінець року	Початок року	Кінець року
Інтерес до театралізованої діяльності	8 дітей (40%)	-	12 дітей (60%)	13 дітей (65%)	-	7 дітей (35%)
Вміння давати оцінку вчинкам	5 дітей (25%)	3 дитини (15%)	15 дітей (75%)	10 дітей (50%)	-	7 дітей (35%)
Володіння виразністю мови	9 дітей (45%)	7 дітей (35%)	11 дітей (55%)	9 дітей (45%)	-	4 дитини (20%)
Розуміння емоційного стану	12 дітей (60%)	2 дитини (10%)	8 дітей (40%)	15 дітей (75%)	-	3 дитини (15%)
Співчуття героям казок	6 дітей (30%)	3 дитини (15%)	14 дітей (70%)	10 дітей (50%)	-	7 дітей (35%)
Вживання в образ	6 дітей (30%)	3 дитини (15%)	14 дітей (70%)	10 дітей (50%)	-	7 дітей (35%)

Порівнюючи результати діагностичних досліджень, я дійшла висновку, що мені вдалося досягти позитивних результатів та підвищити інтерес до театралізованої діяльності. На кінець року високий рівень збільшився на 35%, середній рівень на 5%, а низького взагалі не було.

За допомогою ігор, різних видів театралізованої діяльності діти, які неохоче приймали участь в інсценізаціях та драматизація, соромилися – стали більш активними й зацікавились спільною метою. Виявилось, що найкоротший шлях емоційної розкутості дитини, зняття замкнутості, навчання відчуттю і художній уяві - це шлях через гру, фантазування, письменництво. За допомогою художнього слова та різних артикуляційних вправ, малюки, які погано розмовляли, стали розмовляти набагато краще, самі складали, імпровізували ролі, інсценували запропонований, або за власним вибором літературний матеріал. Нова роль, діалог персонажів ставили дитину перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У неї поліпшувалася діалогічна мова, її граматична будова, вона починала активно користуватися словником, який, у свою чергу, теж поповнювався.

Позитивним ще є те, що, беручи участь в театралізації, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки, а правильно поставлені питання примушують їх думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення, сприяють розвитку розумових здібностей. Цей вид діяльності вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкості реакції, організованості, уміння діяти, підкоряючись певному образу, перевтілюючись в нього, оживляючи його. В цілому мої вихованці стали більш комунікативними, відкритими і дружними.