Сценарій свята народознавчого змісту для дітей 6 року життя "Закосичення"

Мета: закріпити знання дітей про український національний одяг,його зручність, декоративну мальовничість. Використовувати український фольклор.

Виховувати в дітей риси майбутніх матерів і батьків.

Закріпити поняття про обереги української родини (материнське благословення, рушник, віночок).

Попередня робота:  Ознайомити дітей з Українським обрядом    «Закосичення»;  розучування українських народних пісень, закличок; вишивання  матусями «Рушників-оберегів»; розучування з мамами обрядових-пісень.

Вед.: Заходьте, заходьте до нашої хати,

         Заходьте, мої хлопчики й дівчата.

         Для людей відкрита наша хата біла,

         Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

         Стрічаємо хлібом, з любов’ю і миром!

Діти заходять до зали.

Вед.: Сьогодні в нашій родині свято, яке зветься «Свято першого закосичення».

Ось його історія. Була в родині дівчинка. Доки малою була, тільки і турбот, що радіти сонечку, матусиній ласці, тільки і діла, що рости здоровою, набиратися розуму й досвіду, вчитися жити серед людей, спілкуватися з ними. І як одна із ознак цього безтурботного життя – вільне, розпущене волосся, прикрашене віночком.

Аж підростало дівчатко, і наставав час, коли дитина ставала помічницею, їй довіряли якусь роботу, прилучали до родинних справ, турбот. А ознакою того, що дівчина вже підросла, були коси – туго заплетені, щоб не заважали у роботі.

 Повиростали і наші дівчатка, час їх закосичувати, щоб помічницями для родини були, щоб до справжнього діла ставали.

Та перш, ніж волоссячко вбрати, треба перевірити, чи навчилися наші дівчатка чогось, чи й справді подорослішали. Чи вміють вони, наприклад, співати й танцювати?

А ну ж бо, дівчатка, виходьте, заспівайте нам гарної пісні.

Пісня

Вед.: Пісня чудова, так звеселила, що ноги у танок самі просяться. Запрошуйте, хлопці, дівчаток до кола.

Український танок парами.

Вед.: Співати й танцювати ви вмієте. А чи такі ж вправні наші дівчатка-господарочки, зараз перевіримо. А для початку послухаємо вірш

«Як не любити Ірочки!»

Дитина:      Усі, усі тарілочки

                   Повимивала Ірочка

                   Сміються білолиці:

–       Як не любить водиці?

–       Як не любити Ірочки,

Що вимила тарілочки?

Вед.: А тепер я запрошую дівчаток, вони будуть виконувати такі завдання:

1 Хто скоріше складе стрічку.

2 Заплести косу із стрічок.

3 Скласти гарний букет.

4 Накрити святковий стіл.

А поки наші дівчатка виконують завдання, ми з вами пограємо в українську народну гру.

Гра

Вед. (перевіряє виконання робіт):

Молодці, дівчатка, ви вже й справді великі, навчені, можна вже вас закосичувати. А мами завжди про донечок дбали?

Мами: Дбали.

Вед.: Рушничок до свята вишивали?

Мами: Вишивали.

Вед.: Ідіть же, дівчатка, до матусь рідненьких

         Дозволу питати, дозволу питати косу заплітати.

Дівчатка:

         Благослови, мати, косу заплітати,

         Косу заплітати, у стрічку вбирати,

         Щоб виросла довга, густа та красива

         І раніш своїх годочків щоб не була сива.

Мами: Благословляємо!

Мами дають дівчаткам вишиті рушники.

Пісня-танок «Рушничок»

Вед.: А тепер дівчатка ставайте в коло.

Під ніжну, гарну мелодію дівчата повільно йдуть по колу.

Муз. кер.:  А хто ж закосичуватиме дівчаток?

Вед.: Хто ж як не рідна матінка благословляє на добре, щире життя у достатку і праці, напучує на добре ставлення до дітей. То ж ставайте, матусі, у велике коло за своїми донечками та закосичуйте їх.

Матусі заплітають донькам коси, промовляють:

         Плетися, коса,

         Розумнішай, голова,

         Родися краса,

         Добрішай душа!

         Донечка рідненька, ти іще маленька,

         Я молюся за тебе, як і кожна ненька.

         Я прошу у Бога здоров’я міцного,

         Щоб тобі послав він щасливу дорогу.

         Щоб в житті ніколи ти горя не знала

         І щоб твоя доля цвіла-процвітала.

Вед.: А тепер, матінки, візьміться за руки і тричі обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від усякого лиха, напасті, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Нічого немає сильнішого за материнське благословення. А тепер поцілуйте своїх донечок, привітайте з важливою подією.

Хлопчики приготували нашім дівчаткам подарунки.

(хлопчики дарують дівчаткам намисто, смикають за косички, промовляють: «Рости, коса, до пояса, від пояса до п’яти, щоб була така, як ти!»)

А тепер будемо святкувати закосичення.

Танок.

Вед.: А тепер послухайте віршики.

Хлопчики: Які гарні в дитсадочку дівчатка у нас,

                    Ви красою вабите завжди нас.

                    Нам приємно смикати за косу,

                    І ми хочем бачити цю красу.

                    Тож, дівчатка, знайте ви кожен раз,

                    Що коса в пошані в народі й у нас.

                    Косички у дівчаток, щоб смикати за них, –

           Так думав я спочатку. Та виявилось – ні.

           Вони ростуть для того, щоб заплітати довго,

           Щоб хтось про них казав: «Ах, ах, ах!»

           А мені косичок не треба, я – хлопчак,

           А що я теж красивий, то це помітно й так.

Хлопчики співають пісню.

Ігри: 1 Хто швидше на одній нозі до віночка.

         2 Спіймай хустинку.

Діти: Розпустили кучері дівчата,

Ще й підвели брови для краси.

Тільки ти роби, як вчила мати,

Не обрізай русої коси.

Хай вона росте густа та пишна,

Всім зрадливим хлопцям на біду.

Я тобі моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету.

Назбираю вранці, коли роси,

Квітів, що срібляться у росі.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені в косі?

Народ нам мудрість передав свою,

Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях:

– Ой, ти не ріж косу! –

Благали матері доньок в калинових сузір’ях.

Вед.: Тож пам’ятайте рідний оберіг,

Без пам’яті нема народу.

Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість – берегиню роду.

А на закінчення нашого свята давайте заспіваємо любим мамам пісню.

Пісня.

Мами пригощають дітей пирогами або печивом.