Досвід Холод Н.М.

ОПИС ДОСВІДУ

Духовно-моральне та патріотичне виховання дітей у дошкільних закладах

          «Дитинство - найважливіший період людського життя,

не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве,

самобутнє, неповторне життя. І від того, як

минуло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі

роки, що ввійшло в її розум і серце з навколишнього

світу, - від цього у вирішальній мірі залежить, якою

людиною стане сьогоднішній малюк».

В.О. Сухомлинський

                    Однією з проблем сьогодення є гармонійний розвиток особистості, що включає в себе формування здорових моральних та духовних потреб та поєднує такі якості як: громадянські, розумові, творчі, фізичні, емоційні тощо. Дане завдання реалізується за допомогою одного з основних компонентів освіти – виховання.

Виховання – це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку. Процес формування особистості починається із самого народження дитини, тому потрібно ще з малечку займатися вихованням людини.

              Людина – духовна істота, вона прагне не тільки до фізичного розвитку, а й до духовного становлення. Проблему духовно-морального виховання необхідно вирішувати ще в дошкільному віці, як найбільш емоційному і сприйнятливому періоді дитинства, коли «серця відкриті для чеснот». Призначення дошкільного віку полягає не стільки в оволодінні знаннями, скільки у становленні емоційної сфери та моральних цінностей. Основи моральної спрямованості сформовані в дошкільному віці визначають подальше життя дитини. Виховання дітей повинно сьогодні спиратися на певну систему орієнтирів, духовних цінностей, до яких входять моральні, громадянські, національні, сімейні цінності

Проблемою виховання і навчання дітей займалися багато зарубіжних вчених, зокрема  Я. Коменський, І. Песталоцці, Р. Оуен, Ж.-Ж. Руссо, М. Моньесоррі, Р. Штейнер, Я. Корчак .

Основні погляди на проблему духовно-морального виховання дітей було порушено у працях видатних вітчизняних учених: Г. Сковороди, К.Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича,

 В. Ліщука, Н. Лубенець, С. Русової, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Запорожець, Г. Леушиної, Т. Садової, А. Усової, Г. Волкова, Г. Виноградова, І. Беха,

Н. Химича, О. Кисельової.

Ідеї взаємодії сімейного та суспільного виховання розвивалися в роботах В. Сухомлинського, зокрема, він писав: «У дошкільні роки дитина майже повністю ідентифікує себе з родиною, відкриваючи і стверджуючи себе та інших людей переважно через судження, оцінку і вчинки батьків». Тому, підкреслював він, завдання виховання можуть бути успішно вирішені в тому випадку, якщо школа підтримує зв'язок з родиною, якщо між вихователями та батьками встановилися відносини довіри і співробітництва.

У дошкільній педагогіці за багато років накопичений достатній науково-педагогічний матеріал у дослідженнях про взаємодію педагогів і дітей (Т. Маркова, Л. Островска та ін.). Показана значимість характеру взаємодії сім'ї та дитячого садка для розвитку особистості дитини (Л. Віноградова, Л. Голубева, О. Урбанская та ін), виявлено можливості педагогічної корекції стосунків дітей з батьками, ускладнених повторним шлюбом (Е. Арнаутова та ін), розкрито вплив фізичних параметрів середовища на розвиток психіки і  діяльності дітей (Л. Новоселова, В. Петровсокий, Л. Смивіна та ін.).

Духовно-моральне виховання дитини включає в себе формування і розвиток таких компонентів, як:

?       загальнолюдські цінності – набуті попереднім поколінням морально-духовні надбання, що є основою поведінки і життєдіяльності окремої людини та суспільства загалом;

?       національні цінності – це історично зумовлені, створені народом погляди, ідеали, традиції, звичаї, обряди, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але відрізняються національними проявами і є основою соціальної діяльності людей певної етнічної групи;

?       громадянські цінності – це цінності, які проявляються у почутті власної гідності, внутрішньої свободи, дисциплінованості, повазі до інших, у гармонійному поєднанні патріотичних, національних та міжнаціональних почуттів.

?       сімейні цінності – це цінності, які є основними в стосунках у сім’ї, що проявляються у шанобливому ставленні до членів родини, до старших, згадках про предків, піклуванні про сім’ю.

           Дошкільна освіта як перша сходинка в цілісній системі освіти виступає основою цілеспрямованого і всебічного розвитку особистості. В Законі України  «Про дошкільну освіту» визначено, що «дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на: формування в дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду». Саме тому одним із провідних її завдань є збагачення культурно-освітнього потенціалу народу, починаючи з дошкільного дитинства, формування духовної культури дитини, досягаючи тим самим якісно нового розвитку суспільства в цілому.

           Організація духовно-морального виховання дітей у дошкільних закладах починається з ознайомлення з рідним містом, розповідей про пам’ятки архітектури, з поясненням, на честь яких видатних людей їх встановили, про відомих особистостей, які тут проживали. Діти в дитячому садочку повинні знати на якій вулиці розташований їх дім та дитячий садочок, яким маршрутом можна дібратися до дитсадочка. Показати об’єкти, що розташовані поблизу їхнього будинку та дитячого закладу: школа, аптека, театр тощо та пояснити дітям значення кожного закладу.

          Одним з компонентів духовно-моральних цінностей є національні цінності. До них належать: патріотизм, почуття національної гідності, історична пам'ять тощо. Почуття любові до Батьківщини починається у дитини із захоплення тим, що бачить перед собою, чому вона дивується. У цьому допомагають відносини у сім'ї, до найрідніших – матері, батька, бабусі, дідуся, братиків та сестричок. Це коріння, що пов'язують дитину із рідною домівкою.

          Наступний компонент – громадянські цінності, що виражаються у правах і свободах людини, в ідеї суспільної гідності, обов’язках перед іншими людьми тощо. Формування громадянських якостей реалізується за допомогою дотримання та продовження традицій і обрядів українського народу.

          Останнім компонентом, але не за важливістю, є сімейні цінності. До них відносяться стосунки поколінь, пам'ять про предків, любов до рідних тощо. У дитини потрібно розвивати розуміння значення сім'ї, сімейних зв'язків, ролі матері, батька та інших членів сім’ї.

Процес духовно-морального та патріотичного виховання особистості дитини ефективний, якщо:

? буде досягнута єдність у вихованні, що здійснюється дитячим садом та сім'єю, забезпечується певна системність у духовно-моральному вихованні дитини дошкільного  віку, поєднання усіх чотирьох компонентів в єдине ціле;

? в якості змісту процесу взаємодії сім'ї та дошкільного закладу у розвитку дитини виступає залучення батьків у творчу спільну діяльність з педагогами та дітьми, включення дитини в ігрову, творчу, пізнавальну емоційно- забарвлену діяльність, спрямовану на становлення духовно-моральної сфери дитини дошкільника; педагогічний підхід виховного процесу в сім'ї і її психолого-педагогічний супровід;

? нетрадиційні форми взаємодії ДНЗ і сім'ї будуть використовуватися в комплексі з традиційними;

? ефективність становлення духовно-моральної сфери дитини дошкільного віку передбачає створення таких умов: збагачення соціальних зв'язків дітей, здійснення соціально-правової та психолого-педагогічної допомоги і підтримки батьків, підвищення компетентності вихователів і формування умінь рефлексії і спілкування з батьками дітей.

Важливо пам’ятати, що виховання залежить від прикладу як зі сторони батьків, так і вихователів дитячих закладів, тому потрібно, щоб усі вищезазначені цінності були розвинені у батьків і вихователів на високому рівні.

Проблеми формування моральних цінностей у дітей дошкільного віку

Формування особистості дитини, виховання у нього правильного ставлення до навколишнього, певної моральної позиції - складний педагогічний процес. Виховати - значить впровадити в людині відомі душевні якості, як плекати, наситити - означає ввести в організм і його поживні солі, фізичні і матеріальні речовини. В основі виховання лежить правильний, гармонійний розвиток почуттів.

           Моральне виховання спирається насамперед на загальнолюдські цінності, які склалися у людей за сотні років існування людського суспільства і були єдиними і загальними для всіх людей.

            На чому будувати виховання дітей? Звичайно ж, на моральних цінностях. Прилучення дитини до цінностей загальнолюдської культури, виробленими століттями, пережили не одне покоління людей і несе в собі ті моральні підвалини, на які повинні орієнтуватися у своєму житті кожна людина, є одним з найважливіших умов розвитку особистості дитини. Які ж найбільш важливі якості ми хочемо бачити в наших дітях? Звичайно ж: ввічливість, делікатність, скромність, товариськість, дисциплінованість, чуйність, почуття такту, запобігливість. Ці якості побудовані на моральних засадах, тому моральні підвалини (доброта, чесність, милосердя тощо) і повинні стати опорою вихователя.

            У вихованні немає ідеальних готових рецептів, можуть бути загальні базові положення, що визначають ступінь спілкування педагога з дітьми, орієнтири в роботі, повинні бути можливості різних варіантів організації дітей.

           Вибудовуючи свої відносини з дітьми, взаємодіючі з ними, вихователю необхідно знати психологічні особливості своїх вихованців, деякі механізми психологічних процесів

           Той, хто в ім'я своїх бажань відкидає в бік закони совісті, ніколи не стане людиною і громадянином. А християнське виховання вчить, що одне із самих важких завдань в дошкільному вихованні, це і є розкриття совісті. Людина без совісті - виразка суспільства.

           Психологи і педагоги підкреслюють, що почуття дітей найбільш інтенсивно розвиваються в дошкільному дитинстві. Вони можуть проявлятися і у відношенні дитини до самого себе (почуття власної гідності, переваги або, навпаки, почуття неповноцінності, впевненість або відчай), і у ставленні до інших людей (симпатія або антипатія, емпатія, злоба, гнів, байдужість, почуття дружби, любові, дружби, почуття сорому, провини), до колективу (солідарність), до мистецтва (естетичні почуття). «У дитини старшого дошкільного віку  вже почала формуватися складова почуттів (справедливість, любов до Батьківщини, розташування до дітей інших національностей. Надалі це переходить у більш складні почуття».

           Для формування почуттів дитини, її нормального розвитку велике значення має виховання у неї емоційно - позитивного ставлення до навколишнього. Дитина емоційно чуйна на те, що відбувається навколо неї, через емоції і почуття у дошкільника формуються багато уявлень про різні явища навколишнього світу. Від того, які емоції виховує дитина і які почуття вона переживає, залежить не тільки формування у неї уявлень, але і бажання діяти в ситуації, що склалася, згідно з цими уявленнями. Позитивні емоційні стани - це основа доброзичливого ставлення до людей, готовності до спілкування. Негативні емоційні стани можуть послужити причиною озлобленості, заздрості, страху, відчуження, адже виховання дітей - ризикована справа. Вчинок, який народився з морального почуття і спонукання, вперше випробуваного, входить в моральний досвід дитини і створить основу для повторного прояву таких почуттів в аналогічних обставинах, тобто повинні враховуватися мотиви моральної поведінки дитини.

            У дошкільному віці починають формуватися моральні почуття, що мають важливе значення для розвитку дитячих взаємин. У малюків третього року життя можуть проявлятися такі властивості особистості, як товариськість або сором'язливість, самостійність або невпевненість у собі, егоїзм або доброзичливість, уважне ставлення до товаришів. Розвиток відчуттів у дитини багато в чому залежить від засобів і методів виховання, від умов, в яких він бере участь. При цілеспрямованому вихованні почуття дитини значно багатше, різноманітніше і проявляються раніше, ніж у дітей, що не отримали правильного виховання.

           Моральні почуття формуються у дітей у процесі їх взаємовідносин з дорослими та однолітками. Причому спочатку виникає співпереживання радості, а потім вже співпереживання горя.

            «Первинні уявлення про взаємини людей, дитина отримує, спостерігаючи за відносинами оточуючих її дорослих. Їх поведінку, а також ставлення до неї самої, до її вчинків ставати для малюків як би програмою поведінки. За зразком, даним дорослим, дитина будує свої відносини з людьми». Важливо, щоб у дошкільному дитинстві вона відчувала максимум позитивних емоцій.

             Завдання виховання у дітей моральних почуттів вирішується тим успішніше, чим гуманніше самі дорослі, ніж добріше і справедливіше вони ставляться до дітей. «Всі педагоги нашого часу сходяться на тому, що в справі виховання найголовніше придбати довіру і любов дитини і що любов завойовується переважно любов'ю».

            Звичайно, ніжне, добре відношення до дитини зовсім не означає відсутність вимогливості. Тільки розумне поєднання любові і вимогливості дає бажані результати, у дітей зростає прагнення вести себе краще, домагатися успіхів у всіх справах, з'являється впевненість у своїх силах і можливостях. Але слід зазначити, що вимогливість як така, може бути можлива тільки з дітьми в старшому дошкільному віці. А чим молодше дитина, тим безпосередніше має бути її моральне виховання, тим більше повинно малюка не вчити, а привчати до гарних почуттів, нахилам і манерам, засновуючи всі переважно на звичці. Моральна поведінка повинна виявлятися у дитини з її сформованого внутрішнього морального встою, а не через острах або для похвали.

           Довіра дорослих, їх постійна турбота, підтримка сприяють позитивному емоційному розвитку дитини: вона охоче і легко спілкується з однолітками, ділиться з дорослими своїми радощами і прикрощами.

            Одним з найважливіших умов успішного розвитку моральних почуттів дитини є створення дорослими життєрадісного оточення навколо неї. Ніколи не треба гасити дитячу радість. В атмосфері радості легко зароджуються такі цінні душевні якості як доброзичливість, готовність надати допомогу. В стані радості дитині здається, що їй все доступно, вона охоче береться за розпочату справу, у неї виникає почуття впевненості в собі, своїх силах, дитина стає більш активною, з готовністю виконує трудові доручення, допомагаючи дорослим. Важливо, щоб дорослі правильно оцінили душевний стан дитини, розділили її радість.

            Виховання маленької дитини починається з прищеплення їй корисних звичок, які організовують її поведінку і спілкування з дорослими і однолітками.

           Моральні поняття, які криються за зовнішніми формами поведінки, що усвідомлюються їм не відразу, тому представляє найбільшу складність для педагога і батьків, формування у дитини моральних основ поведінки.

Як і всяке інше почуття, радість у дітей залежить від взаємин у сім'ї, свідками й учасниками яких вони є.

           Так, на жаль сім'я часто і «отруює» дух дитини.

            Перед дорослими виникає завдання вправляти дітей не тільки в умінні зовні виглядати вихованими, але і бути такими, мати добрі людські прояви. Щоб вчинки особистості відповідали нормам людського суспільства, тим загальнолюдським морально-духовним положенням, що визначає моральну поведінку і поведінку, що пішла за межі моральності, необхідно, щоб ці загальнолюдські морально-духовні норми були пережиті вихованцем, щоб середовище, в якій він живе, передбачала постійну орієнтацію особистості на загальнолюдські цінності.

            Проблема духовного розвитку особистості, зростання її морального рівня залишається актуальною для сучасних педагогів.

          Вихователям необхідно навчити дитину робити правильний моральний вибір.

          У досягненні цих цілей їм можуть допомогти різні ігри, ігрові ситуації і завдання.

          Нам не обійтися без читання художньої літератури. В багатьох відомих нам творах яскраво описані приклади з дитячих ігор, радощів і переживань.

Звичайно, говорячи про дітей, поки ще рано говорити про формування в них таких якостей, як чесність, сміливість, доброта. Однак те, що створюється спілкуванням, не менш важливо. Це - почуття емоційного благополуччя, тепла і затишку у новому й незнайомому світі. Товариство пропонує дитині ті чи інші норми вимоги. Справа за «малим»: змусити дотримуватися їх. А до цього поки що є тільки два шляхи: або влаштувати так, щоб дитина сама захотіла виконувати ту чи іншу норму поведінки, або примусити її. Перше краще, але важче. Адже бажання бути добрим, справедливим не усвідомлюється поки дитиною. Але варто уточнити, що маленькі діти не здатні до теперішньої моральної  поведінки, але по тій лише причині, що їм не дістає умінь високорозвиненого або абстрактного міркування. Маленькі діти без всякого навчання піклуються про інших.

          І якщо дорослі допускатимуть у вихованні помилки, то дитина може втратити всі свої позитивні якості. Або в кращому випадку з певних причин просто не користуватися ними. І тоді дорослі починають використовувати у вихованні другий шлях, насильно примушуючи дитину дотримуватися моральних якостей, що, природно, в кращому випадку не призводить ні до чого.

Фахівці в області вивчення дитячого характеру виділили шість позицій батьків по відношенню до дітей, які  впливають на поведінку дитини в сім'ї.

1. Якщо батьки не звертають уваги на дітей, принижують їх, ігнорують їхні потреби, не рахуються з ними, не докладають жодних зусиль до їх вихованню і навчанню, то в таких сім'ях діти виростають лицемірними і брехливими, у них часто спостерігається невисокий інтелект чи затримки розумового і морального розвитку.

2. Якщо батьки постійно захоплюються своїми дітьми, вважають їх зразком досконалості, то діти виростуть егоїстичними, поверхневими. Позиція надмірного захоплення може сформувати у дитини при повній відсутності самобутності зайву самовпевненість, високу думку про свою особистість.

3. У тих сім'ях, де панують спокій і щастя, де гармонійні відносини між батьками будуються на основі щирої любові та поваги, діти, досягнувши зрілості, відрізняються доброзичливістю і глибиною мислення. Вони постійно прагнуть до навчання, до оволодіння знаннями.

4. Коли батьки постійно не задоволені дитиною, критикують і засуджують її, вважають у всьому винуватим, дитина у відповідь на таке ставлення починає здійснювати зухвалі вчинки, виявляти непослух. В глибині його серця завжди живе гнів і образа, він росте дратівливим, емоційно нестійкім.

5. Якщо батьки надмірно балують і оберігають дитину, задовольняють кожну примху, поводяться як з дитиною, не рахуючись з його віком, перешкоджають самостійності (наприклад, не дають йому самому навіть надягати черевики), то вони тим самим обмежують всю його активність. Діти ростуть ледачими, соціально незрілими, не здатними поглянути в обличчя реальному життю.

6. Якщо фінансові труднощі не впливають на позицію батьків по відношенню до дітей, на прояв їх любові, то діти зростають працьовитими, емоційно спокійними, скромними. Але коли низький рівень життя відбивається на сімейному кліматі і з дому йдуть любов, батьківська доброта, діти почувають себе нещасними, покинутими, на майбутнє вони дивляться песимістично, з почуттям розчарування і горя.

             Багато представників різних педагогічних концепцій намагаються і докладають багато сил, щоб вселити у дітей з ранніх років пристрасне прагнення до прекрасного, відвернути від каліцтва хаосу, що протистоїть гармонії і порядку, виховувати дітей відповідно до їх природних здібностей.

             Головне очевидно - якщо батьки фіксують свою увагу на всіх аспектах гармонії, то їх діти найбільш повно сприймуть ідеал прекрасного.

             Матерям і батькам слід користуватися основним методом розвитку моральності - влаштовувати в сім'ї бесіди. Самі бесіди повинні бути добре сплановані, а тема дискусії кожен раз вибирається нова. Найкраще розповідати: історії про тварин, байки, казки тощо, наводячи приклади з життя - все це дає інформацію про світ, про норми поведінки, розвиває особливості мислення і почуття дітей.

          У трактуванні процесу розуміння ми використовуємо багато знахідок Карла Роджерса. Він також наголошував, що розуміння включає в себе не тільки проникнення в думки, але й почуття людини, уміння дивитися на проблему з його позиції, уміння встати на його місце.

             Ми бачимо, що мораль багато в чому залежить від виховання здорової совісті. За загальним визнанням виховання дітей та навчання їх гарним манерам з дитинства вимагає терпіння і сил. Якщо б ця задача була легкою, то ми не бачили б такої відмінності між культурними і некультурними людьми. Якби поведінка людини удосконалювалася згодом, з набуттям досвіду, то не треба було б витрачати на це стільки сил, і люди росли, як дерева в лісі. Біологічно людина, звичайно, розвивається сама по собі, але цього недостатньо. Розвиток моральних, духовних здібностей цілком залежить від виховання.

Моральне виховання дошкільника в сім'ї та дитячому садку

                 Змістом морального виховання є формування таких моральних якостей дошкільника, як: повага до старших, дружні стосунки з однолітками, уміння відповідно відгукуватися на горе і радість інших людей, домагатися дієвого прояву гуманних почуттів і відносин, суспільної спрямованості, виховання відповідальності. Серед них можна виділити два напрямки: створення умов для практичного досвіду і формування правильних моральних оцінок. В результаті такого морального виховання дитина починає діяти не тому, що хоче заслужити схвалення дорослого, а тому, що вважає необхідним дотримання самої норми поведінки, як важливого правила у відносинах між людьми. Становлення особистості дитини відбувається спочатку в сім'ї. Важливу роль у вихованні дітей відіграє загальний уклад життя сім'ї: рівність подружжя, організація сімейного життя, правильні взаємини між членами родини, загальний тон доброзичливості, взаємної поваги і турботи, атмосфера патріотизму, працьовитості, загальний порядок та сімейні традиції, єдність вимог дорослих до дитини. Життя сім'ї повинно бути організовано таким чином, щоб повніше задовольнялися і розвивалися не тільки матеріальні, але й духовні потреби.

          Моральне виховання дітей відбувається на всьому протязі їх життя, і визначальне значення у становленні моральності дитини відіграє середовище, в якому він розвивається і росте. Тому переоцінити важливість сім'ї у моральному вихованні дошкільнят неможливо. Способи поведінки, прийняті в сім'ї, дуже швидко засвоюються дитиною і сприймаються нею, як правило, в якості загальноприйнятої норми.

           Існує кілька типів сімей і моделей сімейних взаємин. Є неблагополучні сім'ї, неповні сім'ї. Найчастіше в цих сім'ях створені несприятливі умови для розвитку дитини, її моральних якостей, і тому більшу частину функцій виховання і навчання дітей в цій сім'ї бере на себе дошкільний виховний заклад. Дитячий садок, замінивши сім'ю, точніше, замість сім'ї став вирішувати проблеми соціалізації особистості. В нинішній час навіть повні, гармонійно організовані родини, благополучні, з матеріальним достатком, не завжди можуть приділяти час своїй дитині. Для виховання в дитині моральних якостей, необхідно тісно працювати і співпрацювати з сім'єю. Співпраця навчального закладу і сім'ї, одна з найважливіших завдань соціалізації дитини в суспільстві. Необхідно створити такі умови, щоб у дитини, ґрунтуючись на прикладах з досвіду, складалося усвідомлення і розуміння того, що добре, а що погано, щоб вона могла самостійно сформувати і мати уявлення про моральні якості, такі як: жадібність, дружба і багатьох інших. Таке ставлення до основоположних понять нашого життя продовжує формуватися і в подальшому по мірі дорослішання. Головним помічником дитини на цьому шляху є дорослий, який конкретними прикладами своєї поведінки і закладає у дитини основні моральні норми поведінки. Якщо приклади з досвіду дитини, його близького оточення носять негативний характер, то і чекати від нього розвинених високих моральних якостей не доводиться. Найперше завдання батьків полягає в тому, щоб допомогти дошкільникові визначитися з об'єктами його почуттів і зробити їх суспільно цінними. Почуття дозволяють людині відчути задоволення після здійснення правильного вчинку або змушують нас відчувати докори сумління, якщо моральні норми були порушені. Основа таких почуттів як раз і закладається в дитинстві, і завдання батьків допомогти своїй дитині. Обговорювати з ним моральні питання. Домагатися формування чіткої системи цінностей, щоб малюк розумів, які неприпустимі вчинки, а які бажані і схвалюються суспільством. Ефективне моральне виховання неможливе без обговорення з малюком моральної сторони вчинків інших людей, персонажів художніх творів, вираження свого схвалення їх моральних вчинків, найбільш зрозумілих для малюка.

          Необхідність підключення сім'ї до процесу ознайомлення дошкільників з соціальним оточенням пояснюється особливими педагогічними можливостями, якими володіє сім'я і які не може замінити дошкільний заклад: любов і прихильність до дітей, емоційно-моральна насиченість відносин, їх суспільна, а не егоїстична спрямованість. Все це створює сприятливі умови для виховання вищих моральних почуттів.

           Дитячий садок у своїй роботі з сім'єю повинен спиратися на батьків не тільки як  на помічників дитячого закладу, а як рівноправних учасників формування дитячої особистості. Тому такий важливий тісний взаємозв'язок педагогічного колективу, дітей і батьків. Саме від спільної роботи, від єдності думок з основних питань виховання дітей залежить, якою виросте дитина. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної особистості.

             Тому, по мірі свого розвитку, дитина приміряє на себе різні соціальні ролі, кожна з яких дозволить йому підготуватися до виконання різних соціальних обов'язків учня, капітана команди, друга, сина чи дочки. Кожна з таких ролей має величезне значення у формуванні соціального інтелекту і передбачає розвиток своїх власних моральних якостей: справедливості, доброти, чуйності, ніжності, турботи про близьких. І чим різноманітніше буде репертуар ролей малюка, тим з більшою кількістю моральних принципів він познайомиться і тим багатшою буде його особистість.

               Засоби морального виховання дошкільників

          Моральне виховання визначається за допомогою певних засобів, серед яких необхідно визначити: художні засоби; природу; власну діяльність дітей; спілкування; навколишнє оточення.

1. Група художніх засобів: художня література, образотворче мистецтво, музика, кіно та ін.. Ця група засобів дуже важлива у вирішенні завдань морального виховання, оскільки сприяє емоційному забарвленню пізнаваних моральних явищ. Художні засоби найбільш ефективні при формуванні у дітей моральних уявлень і виховання почуттів.

2. Засобом морального виховання дошкільників є природа. Вона здатна викликати у дітей гуманні почуття, бажання піклуватися про тих, хто слабший, хто потребує допомоги, захищати їх, сприяє формуванню у дитини впевненості в собі. Вплив природи на моральну сферу особистості дітей багатогранний і при відповідній педагогічної організації стає значущим засобом виховання почуттів і поведінки дитини.

3. Засобом морального виховання дошкільників є власна діяльність дітей: гра, праця, навчання, художня діяльність. Кожен вид діяльності має свою специфіку, виконуючу функцію засобу виховання. Але цей засіб - діяльність як така - необхідний, перш за все, при вихованні практики моральної поведінки.

          Особливе місце в цій групі засобів відводиться спілкуванню. Воно, як засіб морального виховання, найкраще виконує завдання коригування уявлень про мораль і виховання почуттів і відносин .

4. Засобом морального виховання може бути вся та атмосфера, в якій живе дитина. Атмосфера може бути просякнута доброзичливістю, любов'ю, гуманністю або, навпаки, жорстокістю, аморальністю.

             Вибір засобів виховання залежить від провідної задачі, віку вихованців, рівня їх загального й інтелектуального розвитку, етапу розвитку моральних якостей (тільки починаємо формувати моральну якість, або закріплюємо, або вже перевиховуємо).

Методи морального виховання дошкільників

Методи виховання - це шляхи, засоби досягнення заданої мети виховання.

Для класифікації методів дослідники визначають якусь одну підставу, наприклад, активізацію механізму морального виховання.

Пропонована класифікація об'єднує всі методи в три групи:

•        Методи формування моральної поведінки: вправи, доручення, вимога, виховні  ситуації;

•        Методи формування моральної свідомості: пояснення, умовляння, навіювання, прохання, етична бесіда, приклад;

•        Методи стимулювання: заохочення, змагання, схвалення, нагородження.

Принципи відбору методів морального виховання:

•        Відповідність методу меті та завданням виховання;

•        Гуманний характер методу;

•        Реальність методу;

•        Підготовленість умов і засобів для використання методу;

•        Вибірковість відбору методу;

•        Тактовність застосування методу;

•        Планування можливого результату впливу методу;

•        Терпіння і толерантність педагога при використанні методу;

•        Переважна практична спрямованість методу в моральному вихованні   дошкільнят.

Методи морального виховання дошкільників застосовуються не ізольовано, а в комплексі, у взаємозв'язку. Підставами для підбору методів, які можна і доцільно використовувати в комплексі, служать ведучі виховні завдання і вік дітей. (Наприклад: пояснення + вправи + заохочення і т. п.).

        У Законі України «Про дошкільну освіту» виділена спеціальна стаття, в якій йдеться мова про роль сім’ї у вихованні дитини.

       Отже, батьки повинні пам’ятати, що потрібно не тільки утримувати дітей матеріально, але й виховувати духовно. Тоді лише можна дочекатися спокійної старості.

       Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

        Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

         Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

            Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

          Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

         Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

          Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

          Концепція дошкільного виховання в Україні сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

          У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Я у світі» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

           Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

          Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

           Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

           Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

          У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

        Події, що відбуваються навколо нас, вказують на необхідність вирішення проблеми духовного та морального розвитку суспільства. Все це робить проблему формування моральних уявлень у дошкільників актуальною і значущою в сучасному дитячому закладі. А однією з важливих задач у групі по соціально-моральному вихованню є встановлення тісного зв'язку з сім'єю. Сім'я і дошкільний заклад - дві важливих ланки інституту соціалізації дитини. І хоча їх виховні функції різні, для всебічного розвитку дитини необхідно їх взаємодія.

        Я зазначила для себе, що необхідність підключення сім'ї до процесу ознайомлення дошкільнят з соціальним оточенням пояснюється особливими педагогічними можливостями, якими володіє родина і які не може замінити дошкільний заклад: любов і прихильність до дітей, емоційно-моральна насиченість відносин, їх громадська, а не егоїстична спрямованість та ін. Все це створює сприятливі умови для виховання вищих моральних почуттів.

       Тому, в своїй роботі з сім'єю я спираюся на батьків не тільки як на помічників, а як на рівноправних учасників формування дитячої особистості. Саме від спільної роботи, від єдності думок з основних питань виховання дітей залежить, якою виросте дитина.

Моя робота з сім'єю спрямована на вирішення наступних завдань:

- встановлення єдності у вихованні дітей;

- педагогічна освіта батьків;

- вивчення і поширення передового досвіду сімейного виховання;

- ознайомлення батьків з життям і роботою дошкільного закладу.

         Свою роботу почала з  самого близького, рідного, знайомого для малюка  «Мій дім», « Моя сім'я», «Дитячий садок» - ось початкові щаблі в роботі з дитиною та її родиною. Адже сім'я - це маленький колектив, заснований на принципах співпраці і взаємодопомоги, де діти вчяться мистецтву жити серед людей, любити їх, відчуваючи на собі і виявляючи до інших увагу і добре ставлення. Життя сім'ї повинне бути організоване таким чином, щоб повніше задовольнялися і розвивалися не тільки матеріальні потреби (в їжі, одязі, теплі), а й духовні потреби. Тому, я  намагалася  підтримувати любов, увагу, співчуття до мами, тата, бабусі, дідуся, сестри і брата, однолітків; приділяла увагу вивченню культурної спадщини українського народу, трудових, сімейних традицій, декоративно-прикладного творчості.

         Пропаганда педагогічних знань про соціально-моральне виховання, велася через систему наочної агітації. Я спрямувала інформаційно-просвітницьку роботу  на збагачення знань батьків про особливості розвитку і виховання дітей дошкільного віку (буклети, брошурки).

         Форма роботи через батьківські куточки є традиційною. Для того щоб вона була дієвою, допомагала мені активізувати батьків, я використовувала рубрики: «Бабусина скарбниця», « Виховні традиції Укpaїнcькoгo родинного спілкування» (традиції та звичаї ), «Мова солов’їна» (український народний фольклор), «Обереги Українського народу», «Мій малюк» (поради до виховання малюка) та ін., фотомонтажі « Ми - друзі природи», «Уколі сім’ї», «Тато, мама, я – дружна сім’я», сімейні вернісажі « Моя найкраща родина», «Вчуся бути татом» оформляються інформаційні та тематичні стенди.

        Активність батьків у створенні виставок говорить про те, що ця форма роботи є затребувана. Наочно-інформаційний напрям дає можливість донести до батьків будь-яку інформацію в доступній формі.

       Найбільш привабливим, потрібним, корисним виявився напрямок організації дозвілля в роботі з батьками. Це пояснюється тим, що будь-який спільний захід дозволяє батькам: побачити з середини проблеми своєї дитини, труднощі у взаєминах; випробувати різні підходи; набути досвід взаємодії не тільки зі своєю дитиною, але і з батьківською громадськістю в цілому.

У групі проведені:

-родинні свята «День матері», «Закосичення», «Осінь в гості завітала»;

-розваги «Масляна», «До на прийшов Святий Миколай», «Щедрий вечір, добрий вечір»;

-спортивні розваги «Ми маленькі козачата»;

-спільні проекти «Мій родовід»; «Моя родина»; «З Вас починається сім’я»;    «Обереги моєї родини»;

-випуск сімейних газет «Моя подружка-бабуся», «Відпочинок родиною;

-музичні вистави «Гарбузова родина», «Два жадібних ведмежа»;

Разом з батьками був зібраний матеріал для Етно-альманаху «Обереги моєї родини».

        Ці заходи стали  повчальними для дітей та батьків, такий вид роботи дозволив підвисити  психолого-педагогічну компетентність батьків у питаннях відношень між дитиною та батьками.

         Я не перший рік працюю над цим питанням. Спостерігаючи за своїми вихованцями та їх батьками, я помітила, що навіть у складних сім’ях, батьки стали приділяти більше уваги своїм дітям: разом роблять поробки, приймають участь у конкурсах, а малеча, з блиском в очах, розповідає, як вони ходять разом на прогулянки, малюють.

         Діти старшої групи знають про сімейні традиції та звичаї Українського народу, володіють інформацією про українських письменників, мають уявлення про норми та правила спілкування і взаємини з людьми, можуть самостійно оцінити свої вчинки та поведінку.

         Тісний контакт дитини зі старшими членами родини емоційно збагачує родинні зв’язки, зміцнили сімейні традиції, налагоджує наступність між поколіннями.

         На сьогоднішній день можна сказати, що у мене склалася система в роботі з батьками. Досвід роботи дозволяє робити наступні висновки: робота в тісній взаємодії з батьками принесла втішні результати.

        Сім’я і дитячий садок-два виховних феномена, кожен з яких по-своєму дає дитині соціальний досвід, але тільки в поєднанні один з одним вони створюють оптимальні умови для входження маленької людини у великий світ.

           Взаємодія батьків і вихователя рідко виникає відразу. Це тривалий процес, довга і кропітка праця, що вимагає терплячого, непохитного дотримання обраної мети. Я не зупиняюсь на досягнутому, продовжую шукати нові шляхи співпраці з батьками. Адже у нас одна мета-виховати майбутніх патріотів своєї країни, які знають історію та традиції  свого народу.